Поверхня Місяця вкрита величезною кількістю ударних кратерів. Найбільші з них можна розглянути навіть у бінокль або підзорну трубу. Передбачається, що більшість місячних кратерів утворилася давно — в інтервалі між 3,6 і 4,1 млрд років тому.
Для позначення цього періоду зазвичай використовують термін — пізнє важке бомбардування. Після його завершення інтенсивність падіння космічних гостей значно знизилася. Але все ж, космічне бомбардування не припинилося повністю. Наочним підтвердженням цього факту є молоді кратери, знайдені в різних регіонах Місяця.
Свіжі місячні кратери є об’єктом пильної уваги з боку астрономів. Річ у тім, що багато деталей ударного процесу досі не прояснені. Найчастіше вчені черпають нові ідеї, просто уважно вивчаючи світлини молодих кратерів.
На представленому зображенні апарата LRO можна побачити один із подібних кратерів, відомий під позначенням Гелл Q. Його діаметр становить 3,4 км. Він розташований у південній півкулі на видимій стороні Місяця. Це один із 19 сателітних кратерів, що оточують 32-кілометровий кратер Гелл. Ті, хто знає англійську мову, можуть припустити, що назва Гелл (Hell) має перекладатися як пекло (пекло). Але це докорінно неправильна розшифровка. Насправді кратер отримав своє ім’я на честь словацького астронома Максиміліана Гелла.
Зображення KRO демонструє характерні чорні смуги, що проходять поверх основної частини викинутого під час удару матеріалу. Це свідчить про те, що він був вибитий або останнім, або ж під вищим кутом і тому осів пізніше за решту речовини. Якщо придивитися до зображення LRO, то можна побачити маленькі язички чорного матеріалу на краю ударного вала. На думку дослідників, це свідчить про те, що спочатку чорний матеріал був ударним розплавом, який охолов так швидко, що перетворився на скло. Його низьке альбедо пояснюється його світлопоглинальними властивостями.
Також можна звернути увагу на те, що східна частина викиду (верхня частина знімка) має вище альбедо, ніж західна частина (нижня частина знімка). Існує кілька можливих пояснень цьому. За однією з версій, кратер сформувався прямо на краю викиду з розташованого на південь від кратера Тихо або ж якогось прилеглого кратера. За іншою, астероїд, що породив його, впав прямо на стику двох ділянок, що складаються з різних типів порід.
За матеріалами http://lroc.sese.asu.edu
