Коричневі карлики займають проміжне положення між гігантськими планетами та зірками. З одного боку, маси цих об’єктів недостатньо для підтримання реакцій термоядерного синтезу на основі атомів водню в їхніх надрах. З іншого боку, в них все ще можуть протікати деякі реакції за участю детерію та ядер літію. Але за астрономічними мірками вони тривають недовго, після чого такі «недозірки» продовжують нагріватися лише завдяки повільному гравітаційному стисканню.
Ось чому коричневі карлики важко знайти, особливо якщо вони не є частиною зоряних систем. Як правило, їх ідентифікують за інфрачервоним випромінюванням. Але не для всіх із них вдається це зробити. Існує ціла популяція таких тіл (так званий спектральний клас Y), які мають ультрахолодні поверхні, що практично не випромінюють в інфрачервоному діапазоні.
Команда дослідників з Інституту радіоастрономії ASTRON запропонувала інший підхід до пошуку коричневих карликів. Спостереження показують, що багато з них мають потужні магнітні поля. Виходячи з цього, вчені розробили нову методику. Вони використали радіотелескоп LOFAR (Нідерланди) для виявлення джерел поляризованого випромінювання, невидимих в оптичному та інфрачервоному діапазонах. В результаті астрономи змогли знайти об’єкт, позначений BDR J1750.3809. Подальші повторні перевірки підтвердили, що це дійсно коричневий карлик, розташований у 212 світлових роках від Сонця.
BDR J1750-3809 став першим коричневим карликом, знайденим радіоастрономічними методами. Автори відкриття вважають, що вивчення його випромінювання допоможе зрозуміти, як ці об’єкти генерують магнітні поля. Подальше вдосконалення запропонованої методики дозволить виявляти магнітосфери у екзопланет, подібних до Землі. Наявність досить потужного магнітного оточення вважається одним із ключових критеріїв, що визначають можливість зародження життя на планеті.
За матеріалами: https://phys.org
