Команда польських астрономів оголосила про відкриття двох «планет, що блукають». Так називають планетоподібні тіла, які не обертаються навколо якоїсь зорі. Їхнє виявлення є дуже непростим завданням. Зазвичай, такі тіла практично непомітні, оскільки випромінюють дуже мало світла. Виняток становлять тільки масивні, недавно сформовані планети, чиї поверхні ще не встигли охолонути, завдяки чому їх можна виявити по інфрачервоному випромінюванню.
Найчастіше астрономи знаходять подібні об’єкти, реєструючи події мікролінзування. Вони виникають, коли гравітація планет, що блукають, спотворює світло від далекої фонової зорі. На жаль, цей метод не дозволяє визначити ні радіус, ні масу тіла, яке лінзує, оскільки нам невідома точна відстань до нього. Але, принаймні, він дає можливість встановити сам факт присутності у міжзоряному просторі компактного об’єкта, маса якого недостатня, щоб у його надрах запустилися стабільні термоядерні реакції синтезу гелію з водню.
Саме завдяки методу мікролінзування були виявлені дві нові «планети-сироти». Астрономи виявили їх, проаналізувавши дані огляду OGLE (Optical Gravitational Lensing Experiment). Перша екзопланета одержала позначення OGLE-2012-BLG-1323. Розрахунки показали, що якщо вона розташована у диску Чумацького Шляху, її маса має становити 2,3 земної. Якщо ж вона знаходиться у галактичному балджі — тоді її маса може бути ще значно більшою.
Другий об’єкт отримав позначення OGLE-2017-BLG-0560. Залежно від віддаленості від Сонця його маса становить від 1,9 до 20 юпітеріанських. В останньому випадку він має бути не планетою, а коричневим карликом.
На думку астрономів, більшість планет, що блукають, були викинуті з батьківських зоряних систем на ранній стадії формування. Втім, деякі потужні планетоподібні тіла могли утворитися так само як зорі — внаслідок гравітаційного колапсу газових хмар. Поки наукова спільнота не має єдиної думки про те, як слід класифікувати подібні об’єкти.
За матеріалами https://arxiv.org
