Астрономи зафіксували потужний спалах на Проксимі Центавра

Аналізуючи дані, зібрані комплексом радіотелескопів ALMA (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array), команда астрономів з університету Карнегі виявила сліди потужного спалаху, що трапився на Проксимі Центавра минулого року. На піку вона була в 10 разів яскравішою, ніж найсильніші сонячні спалахи при їх спостереженнях у міліметровому та субміліметровому діапазонах.

Проксима Центавра в уявленні художника. Джерело: ESO/M. KORNMESSER / KÜNSTLERISCHE DARSTELLUNG DES PLANETEN PROXIMA B / CC BY 4.0 CC BY (AUSSCHNITT)

Спалах стався 24 березня 2017 року. Всього за 10 секунд яскравість зорі збільшилася у 1000 разів. Події передував менш потужний спалах. Загалом активність зорі тривала дві хвилини.

Подія в Києві на перетині мистецтва, космосу та технологій! Дізнатися більше

За словами дослідників, це поганий знак для тих, хто сподівається, що на екзопланеті Проксима b, що обертається навколо зорі, може існувати життя. Орбіта Проксими b проходить у т.зв. населеній зоні. Теоретично, її поверхня отримує достатньо тепла та світла, щоб там могла існувати вода в рідкому вигляді. Але, на думку астрономів, за мільярди років подібні спалахи мали здути атмосферу планети та випалити її поверхню.

Спалахи на Проксима Центавра зафіксовані ALMA 24 березня 2017 року. Джерело: Meredith MacGregor, Carnegie

Крім того, астрономи з Університету Карнегі поставили під сумнів результати недавнього дослідження Проксими Центавра, виконаного групою вчених Іспанії. Вони дійшли висновку, що зоря оточена кількома пиловими дисками, що свідчить про наявність у неї складної планетарної системи. Але проаналізувавши дані ALMA, астрономи з Університету Карнегі дійшли висновку, що їхні колеги неправильно інтерпретували інформацію.

Проксима Центавра є червоним карликом. Світила такого класу становлять близько 75% зоряної популяції Чумацького Шляху. Червоні карлики набагато тьмяніші за Сонце та при цьому відрізняються дуже нестабільною поведінкою. Іноді вони можуть генерувати потужні спалахи, а часом їхня світність може зменшуватися наполовину.

Водночас червоні карлики мають гігантську, у порівнянні із зорями на зразок нашого Сонця, тривалість життя. Деякі з них проіснують трильйони років. Коли галактики розбіжаться і всі інші світила вже згаснуть, останні червоні карлики ще світитимуть. Саме тому питання про потенційну життєздатність планет у їхніх системах є одним з основних у сучасній астробіології.

За матеріалами http://www.almaobservatory.org

Новини інших медіа
У Чумацькому Шляху виявили найпотужніший природний прискорювач частинок
Blue Origin виявили справжню причину вибуху ракети New Glenn
Надмасивна чорна діра-утікачка допомогає зрозуміти стародавнє злиття
Астробіолог побачив у бактеріях з чистих кімнат NASA несподівану користь
Що Spirit насправді бачив у ґрунті кратера Гусєва
Зодіакальний пил інших систем може завадити пошуку життя у Всесвіті
Нестійкість Кельвіна — Гельмгольца вперше зафіксована на Сонці
Ракета Falcon 9 розлетілась на друзки біля кратера Ейнштейна
Під зорепад Персеїд українці зможуть залишити своє бажання на інтерактивній зоряній мапі
Створений у КПІ наносупутник PolyITAN-1 потрапив до Книги рекордів України