Астрономи змоделювали галактичне «цунамі»

Землетруси та підводні виверження можуть спричинити приведення в рух великих мас води, що створює хвилі, відомі як цунамі. Однак, згідно з недавнім дослідженням, опублікованим в The Astrophysical Journal, цунамі можуть відбуватися не тільки на нашій планеті, але і в центрах галактик. Тільки там їхнім джерелом є надмасивні чорні діри.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту
Модель газових структур, що оточують чорну діру. Джерело: Nima Abkenar

Такого висновку дійшла команда американських астрофізиків у результаті дослідження, спрямованого на вивчення взаємодії потоку рентгенівського випромінювання акреційного диску з хмарами міжзоряного газу. Щоб краще зрозуміти механізм цього процесу, вчені вдалися до комп’ютерного моделювання.

Моделювання показало, що на відстані, де надмасивна чорна діра втрачає «контроль» над навколишньою матерією, відносно холодні маси газу можуть утворювати хвилі, що нагадують ті, які спостерігаються на поверхні океану. В результаті взаємодії з потоком гарячих частинок, викинутих акреційним диском, ці хвилі перетворюються на спіралеподібні вихорові структури. Розрахунки показують, що вони можуть досягати висоти 10 світлових років над диском. Для порівняння: відстань між Сонцем і Проксимою Центавра (найближчою до нього зіркою) становить 4,2 світлових роки.

Далі під впливом рентгенівського випромінювання в цих структурах утворюються гігантські «кишені» гарячого газу. В процесі розширення вони збільшуються в розмірах і викликають збурення в навколишніх хмарах більш холодної речовини. Дослідники образно порівняли їх із цунамі. Ці збурення блокують потік частинок від акреційного диску, створюючи візерунок спіральних структур, відомий як вихорова доріжка Кармана. Кожен такий вихор має розмір близько світлового року.

Результати дослідження суперечать старим теоріям поведінки газових мас в околицях чорних дір і впливу на цей процес гарячих газових хмар. Втім, не варто забувати, що йдеться лише про комп’ютерну модель. Нові місії, які відправляться у космос в найближчі роки, зможуть підтвердити або спростувати її коректність.

За матеріалами: https://www.nasa.gov/

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту