Використовуючи дані, зібрані космічними телескопами Chandra, Hubble та XMM-Newton, астрономи створили відео, присвячене наслідкам «Великого спалаху» системи Ета Кіля. Воно демонструє як матеріал зоряного виверження, що сталося 180 років тому, продовжує розлітатися космосом зі швидкістю 1250 км/с.
«Великий спалах» Ети Кіля
Ета Кіля є однією з найвідоміших змінних в історії астрономії. Вона складається з двох масивних зір. Маса однієї з них у 90 разів, а в іншої в 30 разів перевищує сонячну. На початку XIX століття блиск Ети Кіля почав швидко збільшуватися. До 1843 року вона стала другою за яскравістю зорею на нічному небі після Сіріуса. Астрономи назвали цю подію «Великим спалахом». Однак сяяла вона недовго — вже через кілька років яскравість зорі стала зменшуватися. Зараз вона перебуває на межі видимості неозброєним оком.
У XX столітті астрономи виявили, що Ета Кіля оточена біполярною туманністю, яка отримала назву Гомункул. Вона складається з речовини, викинутої зорею під час «Великого спалаху». Зараз вважається, що під час тих подій зоря викинула масу, яка в 10-45 разів перевищує сонячну.
Наслідки зоряного виверження
Туманність Гомункул все ще розширюється, що демонструють її знімки, зроблені в різні роки. Дослідники з NASA вирішили візуалізувати цей процес. Для цього вони використали знімки, зроблені рентгенівським телескопом Chandra в період з 1999 по 2020 рік. Зображення були доповнені даними, зібраними орбітальними обсерваторіями Hubble та XMM-Newton.
Відео демонструє процес поступової зміни форми туманності Гомункул. На ньому також можна побачити рентгенівське кільце, що оточує її (помаранчевий колір), яке було відкрито приблизно п’ятдесят років тому. У його центрі знаходяться дві масивні зорі системи (блакитний колір). Вони є потужним джерелом рентгенівського випромінювання і перебувають занадто близько одна до одної, щоб їх можна було побачити окремо.
Під час спостережень Chandra також виявив слабку рентгенівську оболонку, розташовану за межами туманності. Оскільки вони мають схожу форму та орієнтацію, дослідники дійшли висновку, що обидві структури мають спільне походження. Передбачається, що це матеріал, який був викинутий зорею в проміжку між 1200 і 1800 роками. Коли вибухова хвиля від «Великого спалаху» досягла його, він нагрівся і засвітився в рентгенівському діапазоні.
За матеріалами https://www.nasa.gov
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
