Останнім часом одна з найголовніших тем усіх любителів кінофантастики — фільм «Проєкт «Аве Марія». У ньому нам обіцяють показати, як звичайний шкільний вчитель у виконанні Раяна Гослінга зустрічається біля іншої зорі з іншопланетним кам’яним павуком.
Нова кінофантастика
19 квітня в Україні відбудеться прем’єра американської фантастичної стрічки «Проєкт «Аве Марія». Проте обговорення її триває вже кілька тижнів, принаймні з моменту, коли був опублікований останній трейлер. Фактично вже зараз вона привертає більше уваги, ніж більшість фантастичних фільмів останніх років.
Причин цьому можна назвати чимало. Передусім варто згадати виконавця головної ролі — Раяна Гослінга, надзвичайно популярного актора. Водночас значну увагу привертає і те, що основою фільму «Проєкт «Аве Марія» став роман Енді Вейра — автора «Марсіанина» та «Артеміди», якого вважають одним із провідних сучасних письменників у жанрі «твердої» наукової фантастики.
Свого часу екранізація «Марсіанина» мала шалений успіх і надовго запам’яталася людям навіть дуже далеким від космічної тематики. І це при тому, що вона наповнена елементами, досить складними для розуміння тими, хто вже не дуже добре пам’ятає шкільну програму. Тим самим цей фільм довів, що для того, аби стати популярним, не обов’язково критично знижувати інтелектуальний рівень.
Сонце гасне
Власне, від нового фільму всі чекають повторення того самого. Тим більше, що книга «Проєкт «Аве Марія», яка вийшла 2020 року, сама по собі встигла стати одним із головних фантастичних бестселерів десятиліття.
Причому цікаво, що Енді Вейр, відомий надзвичайно відповідальним ставленням до наукової достовірності подій у своїх творах, починає цю книгу із зав’язки, яка у тих, хто цікавиться наукою, може викликати подив.
Науковці помічають, що від Сонця у бік Венери тягнеться незрозумілий і видимий тільки на певних довжинах хвиль «хвіст». А яскравість самої зорі при цьому починає відчутно зменшуватися.
Згодом виявляється, що причина цього — іншопланетні бактерії-астрофаги. Вони не лише здатні виживати на поверхні Сонця, де температура може сягати 5800°С, а й активно поглинати велетенські обсяги енергії. І це невдовзі може призвести до того, що Земля почне замерзати й усі ми помремо. Тому хоробрий головний герой має кудись полетіти, щоб врятувати людство.
Чесно кажучи, звучить як сюжет дуже тупого і дешевого фільму. Бо не буває бактерій, здатних вижити на поверхні зорі. Але річ у тім, що Вейр дійсно добре знає фізику і біологію, тому пояснює усе це квантовими ефектами у мембрані цих іншопланетних живих істот так, що, з одного боку, питання таки залишаються, а з іншого, навіть фахівцям достатньо важко прикопатися до цих пояснень.
Більшість авторів фантастики на цьому і зупинилися б, але Вейр робить наступний крок. Якщо астрофагами заражені усі зорі в нашому оточенні, крім однієї, то саме там і треба шукати розгадку. Як туди дістатися? А отже, є астрофаги, які відповідно до законів збереження енергії є її резервуарами, порівнюваними за ефективністю з гелієм-3.
А значить, саме на їхній основі треба будувати двигун для ракети. До речі, «Аве Марія» — це назва міжзоряного корабля з відсиланням не стільки до релігійних тем, скільки до особливого кидка у бейсболі.
Саме так і має працювати якісна наукова фантастика: продумувати всі наслідки фантастичного припущення і знаходити у них щось, що допоможе розв’язати проблеми, які автор сам же для своїх героїв і створив. І це одна з головних причин, чому люди так хочуть подивитися це кіно. Усі встигли сильно зголодніти за якісною фантастикою, і ось вона вже тут.
Головний герой
Ще одна причина подивитися кіно — головний герой. Звичайно, свою справу зробили й шанувальники Раяна Гослінга, які люблять його у будь-якому образі. Однак насправді надзвичайно цікавим є і персонаж, якого він грає — Райленд Грейс. Назвати його просто шкільним учителем не дуже правильно, бо насправді він — вчений-біохімік, який пішов до дітей через низку причин, але, по суті, так і залишився людиною з науковим мисленням.
Хоч би як герой сам себе й читачів не переконував, що випадково опинився на борту, насправді він є однією з найкращих кандидатур на цю роль. Адже має надзвичайно широкі знання, готовність розібратися в усьому і прагне раціонально розв’язувати будь-яку проблему — навіть тоді, коли його мозок ще майже не працює після тривалої штучної коми.
І це справді той персонаж, який, на перший погляд, абсолютна протилежність тим, хто рухає сюжет у блокбастерах, але при тривалішому вивчені зрозуміло, що саме такого образу сучасному кінематографу дуже не вистачає. Бо від інфантильних суперменів, яким усе вдається з першого разу (а як не вдається, то вони впадають в екзистенційну кризу), всі просто втомилися.
Іншопланетянин Роккі
Але найцікавіше в Райланді Грейсі те, що він, на відміну від головного героя «Марсіанина», має проявляти не тільки знання, як щось зробити, але й уміння щось пояснити тому, хто, здавалося б, нічого зрозуміти не здатний. До речі, це супернавичка саме шкільного вчителя.
У «Проєкті «Аве Марія» для нього знайшовся гідний співрозмовник — іншопланетянин на ім’я Роккі, або ж Камінчик, як його у нас перекладають. І ось він — справжня зірка вже зараз. Бо традиційний підхід до зображення представників позаземного розуму у фільмах — робити їх максимально антропоморфними або надавати нелюдським формам максимальної привабливості за допомогою 3D-графіки.
Але Роккі — великий павук, якого можна навіть назвати кам’яним чи залізним. Вейр достатньо докладно розписує біологію цих істот у книзі, в їхніх тканинах набагато більше заліза та силікатів, ніж у наших.
Тобто теоретично Роккі здається максимально непривабливим для середньостатистичної людини. До того ж у фільмі його зображує не 3D-модель, а високотехнологічна лялька, робот. І ось він, як не дивно, дуже сподобався глядачам, які бачили трейлери стрічки. Бо на тлі роботи 3D-художників та фахівців із гриму нагадує справжнього і в чомусь навіть симпатичнішого іншопланетянина.
Саме разом із Роккі герою Гослінга і доведеться рятувати світ. Бо з екіпажів двох космічних кораблів вижили тільки вони. І найцікавіше, що мають показати у фільмі, — це взаємодія людини з істотою, що сприймає світ геть не як ми.
При цьому робитися це буде без усякої містики типу розповідей про те, що сама реальність залежить від нашого сприйняття. Світ залишається тим самим, але герої сприймають його по-різному.
Обов’язково до перегляду!
Дія розгортається на борту космічного корабля в іншій зоряній системі. Сам корабель багато хто критикував через його нібито архаїчну форму, але насправді конструкція продумана надзвичайно розумно. На ньому навіть має бути щось схоже на силу тяжіння, причому отримане у спосіб, додуматися до якого можна тільки маючи хороші знання з фізики.
У будь-якому разі це обіцяє бути неймовірним видовищем. Усі очікують справжньої наукової фантастики, і надзвичайно цікаво буде побачити, як автори вмістили велику за обсягом книгу у фільм, довжина якого підходить для кінопоказу. А дивитися його варто обов’язково!
