Вчені досліджують дві велетенські «радіобульбашки», які утворилися через діяльність надмасивної чорної діри, що розташована на відстані 2,6 млрд світлових років від нас. Вони з’ясували, чому ці структури не руйнуються з часом.
«Радіобульбашки» надмасивних чорних дір
Вчені дослідили скупчення галактик MS0735, розташоване на відстані 2,6 млрд св. років від нас. Їхню увагу привернули дві велетенські газові бульбашки, пов’язані з надмасивною чорною дірою, що розташована у центрі однієї із зоряних систем, які формують цей кластер.
Подібні утворення є достатньо типовими для всіх надмасивних чорних дір, які активно поглинають речовину. Відомо, що дві подібні «радіобульбашки» підіймаються над та під Чумацьким Шляхом. Їхня поява пов’язана з діяльністю об’єкта Стрілець А*.
Зазвичай «радіобульбашки» не видно неозброєним оком, проте добре помітно у радіодіапазоні. Виникають вони, коли надмасивні чорні діри поглинають речовину та викидають частину її у міжгалактичний простір через полюси внаслідок процесу, що відомий як «зворотний зв’язок».
Коли прискорена речовина стикається у міжгалактичному просторі з газом, то нагріває його, одночасно розпорошуючись. Так виникають зони випромінювання, які ми й називаємо «радіобульбашками».
Чому ці об’єкти не руйнуються?
Найцікавіше у «радіобульбашках» те, чому ці об’єкти не руйнуються з часом. Аби знайти відповідь на це питання, вчені спрямували на MS0735 приймач MUSTANG-2 радіотелескопу обсерваторії Грін-Бенк. Вони використали дані про це скупчення, отримані раніше космічним рентгенівським телескопом Chandra.
Також був використаний ефект тонкого викривлення, який виникає, коли електрони у гарячому газі взаємодіють із космічним мікрохвильовим фоном, який утворився через 380 тис. років після Великого вибуху і світло від якого ми досі отримуємо.
MUSTANG-2 працює на частоті 90 МГц, завдяки чому вчені змогли зрозуміти, чим наповнені «радіобульбашки» та чому вони не руйнуються з часом. Виявилося, що факторів, які впливають на це, багато і більшість із них має нетепловий характер.
До них належать високоенергетичні космічні частинки, релятивістські частинки, турбулентність. Свій внесок також роблять магнітні поля. Отже, теплові та нетеплові джерела енергії вступають у «радіобульбашках» у складну взаємодію. Тож тепер астрономи намагатимуться спостерігати одні й ті самі системи у різних діапазонах.
За матеріалами www.space.com
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
