На початку липня наша планета проходить афелій — найдальшу від Сонця точку своєї орбіти. Нинішнього року це відбудеться 4 липня. Ця дата вказана в астрономічних календарях, і засоби масової інформації теж приділяють їй дещицю уваги. Чим примітна ця подія і чи можна її якось помітити?
Афелій проходять усі тіла, що обертаються навколо Сонця. В цій точці вони знаходяться від нього найдалі й рухаються найповільніше. Є лише дві можливості цього уникнути. Перша — це мати ідеальну колову орбіту, в усіх своїх частинах рівновіддалену від центрального тіла. Але такий ідеальний варіант у природі вкрай малоймовірний. Друга — опинитися на розімкненій траєкторії, єдиний раз наблизитися до Сонця в перигелії та назавжди залишити його сферу тяжіння. Таке трапляється з деякими кометами.
Отже, проходження афелію не є чимось екстраординарним. Астрономам потрібно про нього знати, щоб розраховувати координати небесних тіл — вони безпосередньо пов’язані з положенням Землі у просторі.
Причини того, чому момент проходження афелію припадає на різні дати, абсолютно ті самі, що й у випадку перигелію: по-перше, це неціле число діб у земному році, завдяки чому доводиться періодично вводити переступний (високосний) день. По-друге, Земля насправді обертається не навколо Сонця, а навколо центру мас Сонячної системи — нематеріальної точки, яка майже ніколи не співпадає з центром нашого світила. Тому для визначення «справжнього» афелію спостережень недостатньо — потрібно врахувати ще гравітаційний вплив інших планет, а це вимагає складних обчислень.
Звідси вже неважко зрозуміти, що безпосередньо побачити якісь явища, пов’язані з проходженням Землею афелію, ми не можемо. Швидкість її орбітального руху, яку вимірюють по допплерівському зсуву частоти радіовипромінювання квазарів у зодіакальних сузір’ях, у цей час майже не змінюється, кутовий діаметр диску Сонця в цей момент практично не відрізняється від того, яким він був за день до того чи буде наступного дня… Відстань до Місяця за допомогою лазерної локації ми вже навчилися визначати з точністю до кількох сантиметрів, але для цього на його поверхні встановили декілька спеціальних рефлекторів. На сонячній поверхні таких пристроїв, очевидно, нема й ніколи не буде, бо вона являє собою океан розжареної плазми, що постійно коливається.Та все одно варто пам’ятати: в розпал літа у Північній півкулі наша планета знаходиться від Сонця на 3,3% далі, ніж коли у нас зима. На цю ж скромну величину відрізняються й видимі діаметри сонячного диску в відповідні дати (31′27″ і 32′31″). Тобто, всупереч поширеному невірному переконанню, пори року на Землі визначаються не відстанню до центрального світила. Найважливіший чинник у даному разі — це нахил земного екватора до екліптики (площини земної орбіти). Цей нахил астрономи давно й успішно вимірюють, і він, як усе в нашому мінливому світі, теж не лишається постійним. Але це вже зовсім інша історія…
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтесь: https://t.me/ustmagazine
