У новому випуску журналу Science були опубліковані три статті, присвячені внутрішній будові Червоної планети. Автор цих матеріалів — міжнародна команда вчених, яка входить до складу місії InSight.
Сейсмометр SEIS. Джерело: NASA/JPL-Caltech
Після посадки на Марс InSight установив на його поверхні сейсмометр SEIS. За час роботи цей інструмент зареєстрував 733 окремих сейсмічних події. Проаналізувавши інформацію про 35 марсотрясінь магнітудою від 3 до 4 балів, учені зуміли скласти модель поширення сейсмічних хвиль усередині планети. У свою чергу, це дозволило визначити приблизні межі шарів Марсу та встановити розмір його ядра. Раніше всі припущення з цього приводу ґрунтувалися виключно на непрямих даних.
Дослідникам удалося з’ясувати, що марсіанська кора містить у 13-20 разів більше радіоактивних елементів, ніж мантія. У процесі їхнього розпаду виділяється тепло, яке сильно нагріває цей регіон. Сама ж кора складається з кількох шарів. Учені розробили дві моделі її будови. Перша передбачає, що вона має два шари, а товщина її сягає 20 км. Згідно з другою моделлю, кора Червоної планети складається з трьох шарів, а її максимальна глибина досягає 37 км.
Під корою розташована мантія завтовшки 1560 км. Щодо літосфери (цим терміном позначають тверду оболонку планети, що складається з кори та верхньої частини мантії), то її глибина сягає 400-600 км. Це більше, ніж у нашої планети.
Внутрішня будова Марсу в уяві художника. Джерело: NASA/JPL-Caltech
Радіус марсіанського ядра — 1830 км. Воно менш щільне, ніж вважалося раніше, і містить достатньо велику кількість легких елементів на кшталт сірки, кисню, вуглецю та водню. Також дані InSight свідчать про те, що, на відміну від Землі, у Марсу відсутній поділ мантії на два шари. Ймовірно, це пов’язано з тим, що з якихось причин у далекому минулому механізм планетного динамо Червоної планети «вимкнувся», що призвело до втрати нею глобального магнітного поля.
