Довга дорога в космос Леоніда Каденюка

19 листопада 1997 року відбувся старт космічного корабля Columbia з шістьма людьми на борту. Серед них був перший астронавт незалежної України. Його дорога в космос виявилася вкрай непростою і довгою. Вона тривала 36 років.

Пілот з України

Леонід Каденюк — перший астронавт незалежної України. Свій політ у космос він здійснив з 19 листопада по 5 грудня 1997 року на американському шатлі Columbia. На борту із ним перебував український прапор та диск пісень групи «Воплі Відоплясова». Може здатися, що цей політ був для української космічної галузі й особисто для Каденюка легким досягненням, але насправді все не так.

28 січня 1951 року у сільської вчительки з села Клишківці Хотинського району Чернівецької області народилася двійня. Хлопчиків назвали Леонідом та Сергієм. Коли їм було по 10 років стався перший політ людини в космос. Леонід почув про це по радіо і вирішив, що теж має стати космонавтом.

Мати Леоніда його прагнення не розділяла і хотіла, аби він став лікарем. Однак хлопець твердо вирішив, що полетить у космос, і тому поєднував навчання із заняттями спортом. Закінчив школу він зі срібною медаллю.

Однак із буковинського села не так вже й просто потрапити у космос. І першою сходинкою стало училище військових льотчиків у Чернігові. Леонід Каденюк закінчив його у 1971 році й залишився там інструктором. Одружився з місцевою дівчиною, згодом у них народився син.

Програма «Буран»

Минуло п’ять років, перш ніж у нього з’явилася можливість зробити другий крок. У США саме працювали над багаторазовим космічним кораблем Space Shuttle, і в Радянському Союзі, як завжди, вирішили «наздогнати й перегнати».

Робота над «човником» тільки починалася, але пошук пілотів, які після тривалого перебування у невагомості зможуть посадити його на аеродром як літак, вже відбувався. По всіх радянських авіабазах знайшлося близько 3000 кандидатів. Їх піддали випробуванням, що межували з тортурами, й змогли відібрати групу, до якої увійшов і Каденюк.

Довелося переїхати разом із дружиною до Зоряного містечка під Москвою. Там Каденюк спочатку пройшов загальнокосмічну підготовку, потім — підготовку льотчика-випробовувача і нарешті став космонавтом-випробовувачем.

Тим часом радянський «шатл» «Буран» все ще не був готовий, і група готувалася, проводячи ризиковані польоти на висотних перехоплювачах МіГ-25 та Міг-31, які за характеристиками були подібні до нього.

Здавалося б, політ у космос уже близький, але сталося так, що у Каденюка не склалося життя з його дружиною, й у 1983 році він з нею розлучився. Радянське керівництво чомусь дуже не любило, коли космонавти не були зразковими сім’янинами. А Каденюк мав нахабство заявити, що його земне життя до космосу жодного стосунку не має.

Тож його не просто виключили з групи пілотів «Бурана», а ще й відправили служити на зовсім непрестижний аеродром у Липецьку. Щоправда, він досить швидко зміг перевестися до випробувального авіаційного центру в Місті Ахтубінськ (де начальником був батько його другої дружини) і став там випробовувачем. Мрія про політ у космос знову відсунулася на невизначений термін.

А експерименти там ставили інколи дуже дивні. Наприклад, оприскували літак радіоактивною речовиною, а пілот мав на ньому здійснити політ. Паралельно Кондратюк навчався у Московському авіаційному інституті, отримавши фах авіаційного інженера-механіка.

У 1988 році Каденюка повернули до групи космонавтів, що мали пілотувати «Буран». 15 листопада того року радянський «шатл» здійснив свій перший старт, який відбувався в автоматичному режимі. Час було здійснити пілотований політ.

Перший український астронавт

На той момент Каденюк уже був полковником ВПС і йому було 37 років, але він все ще вчився. У грудні 1991 року він мав полетіти у космос на кораблі «Союз», а потім, у 1993-му, очолити екіпаж під час другого пілотованого старту «Бурана».

Однак у серпні 1991 року Україна проголосила свою незалежність, а у грудні СРСР припинив своє існування.

Про політ Каденюка в космос можна було забути. У Росії не було можливості навіть забрати зі станції «Мир». Ще за пару років стало зрозуміло, що ці проблеми — надовго і польотів «Бурана» не буде. Групу пілотів розформували. Каденюк знову опинився на посаді пілота-випробувача, причому до відставки йому лишалося недовго.

Аж тут Каденюку неймовірно пощастило. У 1994 році Президент України Леонід Кучма під час візиту в США домовився про політ українського астронавта на Space Shuttle. У минулому він був керівником найбільшого українського підприємства з виготовлення ракетної техніки «Південмаш» і ще з останніх років Радянського Союзу хотів запустити в космос чисто український екіпаж.

Проблема полягала в тому, що в Україні просто не було підготованих астронавтів. Проте у Москві був Каденюк, який хоч і жив на той момент вже 20 років у Росії, але все ще пам’ятав, що він — українець. Заради космічного польоту він відмовився від російського громадянства і прийняв українське.

Одночасно був сформований український загін астронавтів, але всім було зрозуміло, що єдиним справжнім кандидатом є саме Каденюк. У 1996 році він переїхав до США, де пройшов американський курс підготовки астронавтів.

Нарешті, 19 листопада 1997 року місія STS-87 стартувала. На борту, крім Каденюка, перебували четверо американських астронавтів та японець Такао Доі. Леонід летів не як пілот, а як фахівець із корисного навантаження. Його основним завданням було проведення розроблених українськими науковцями біологічних експериментів.

Проте все одно його космічна мрія нарешті здійснилася у віці 46 років. Шлях до неї тривав цілих 36 років! Проте Каденюк все ж досяг свого, вкотре довівши, що на шляху до зірок не буває занадто важких перепон і ніколи не треба здаватися, навіть тоді, коли здається, що мета недосяжна.