Два супутники планети Уран можуть мати активні підповерхневі океани, які регулярно викидають воду в навколишній простір. Такого висновку дійшли дослідники з Лабораторії прикладної фізики університету Джона Гопкінса (APL).
Аномалія в даних Voyager 2
У 1986 році апарат Voyager 2 здійснив проліт Урана. Донині він залишається єдиним земним посланцем, який відвідував сьому планету від Сонця. Навіть після майже сорока років до зібраних ним даних прикута величезна увага з боку наукової спільноти. Різні групи вчених продовжують аналізувати їх з використанням новітніх методів у надії знайти те, що могли упустити їхні попередники.
Одна з таких груп дослідників з APL зосередилася на виконаних Voyager 2 результатах вимірювань радіаційного та магнітного стану в околицях Урана. Вони звернули увагу на надлишок заряджених часток у районі магнітного екватора планети, «стиснутих» між супутниками Аріель і Міранда.
Дослідників здивувала ця аномалія. Вони вивчили можливість того, що виявлене Voyager 2 скупчення часток могло бути спричинене прольотом апарата через випадковий потік плазми з хвоста магнітосфери Урана. Однак створена ними модель показала, що в цьому разі спостерігався б ширший розкид часток.
Приховані океани супутників Урана
Після цього дослідники зосередилися на куди більш цікавій можливості, що джерелом часток є супутники Урана, а точніше кажучи, викиди, які вони виробляють. Річ у тім, що космічні апарати вже знаходили схожі аномалії в інших газових гігантів. У випадку з Юпітером її джерелом є Європа, а у випадку з Сатурном — Енцелад. Обидва ці супутники мають підповерхневий океан і гейзери, які активно викидають воду в навколишній простір.
Науковці з APL вважають, що у випадку з Ураном, джерелом часток є Аріель та/або Міранда. Що стосується механізму їхнього утворення, то існують дві основні можливості. Перша — викид у вигляді парового шлейфу, як на тому ж Енцеладі. Друга — «розпорошення». Так називають процес, під час якого високоенергетичні частки стикаються з поверхнею небесних тіл, викликаючи викид інших часток у космос.
У будь-якому разі це відкриття посилює інтерес до Урана та ідеї відправлення туди нової дослідницької місії. Наразі NASA опрацьовує проєкт подібної експедиції, але навіть за ідеального сценарію вона не буде запущена раніше початку 2030-х років.
За матеріалами https://www.space.com
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
