Коли зорі гинуть, вони створюють дивовижні космічні шедеври. Нове зображення від телескопа Hubble демонструє планетарну туманність Kohoutek 4-55 — яскравий результат агонії зорі, яка колись була подібною до Сонця.
Чому туманність «планетарна»?
Назва цього явища — історична помилка. У XVIII столітті астрономи, які бачили круглі обриси через слабкі телескопи, припускали, що це нові планети. Насправді такі туманності являють собою розширювану газову оболонку, викинуту зорею, яка світиться під дією ультрафіолетового випромінювання гарячого залишку світила — білого карлика.
«Планетарні туманності — це фінальний феєрверк зорі, яка перетворює свою смерть на мистецтво», — підкреслюють у NASA. Kohoutek 4-55 — це нагадування про те, що навіть у фіналі життя зорі залишають слід у Всесвіті.
Прощальний шедевр
Kohoutek 4-55, що розташована за 4600 світлових років від Землі, вражає концентричними кільцями — свідченнями кількох етапів «передсмертних конвульсій» зорі. Ця структура існуватиме лише десятки тисяч років, доки газ не розвіється, залишивши самотній білий карлик.
Це зображення — символічний прощальний акорд камери WFPC2, яку замінили у 2009 році на Hubble. Дані, зібрані нею перед демонтажем, обробили сучасними методами, відтворивши деталі, недоступні 16 років тому.
Хоча WFPC2 вже не працює, її спадкоємиця — WFPC3 — продовжує відкривати нові горизонти, доводячи: наука вміє перетворювати навіть «прощальні постріли» на віхи прогресу.
Раніше ми повідомляли про те, як астрономи знайшли найстарішу планетарну туманність.
За матеріалами nasa.gov
