Чи може бути так, що наш Всесвіт насправді складний обчислювальний пристрій, а гравітація — лише алгоритм, що оптимізує інформацію? Цю сміливу ідею висунув доктор Мельвін Вопсон у новому дослідженні, опублікованому в журналі AIP Advances. Його робота розвиває концепцію інформаційної фізики, згідно з якою реальність — це структуровані дані, а простір-час нагадує цифрову симуляцію.
Всесвіт як суперкомп’ютер
Згідно з теорією, гравітація — не просто фундаментальна сила, а результат «обчислень», які Всесвіт виконує для зменшення інформаційного хаосу. Науковець аналізує другий закон інформаційної динаміки, де система прагне до стиснення даних. Так, об’єкти притягуються один до одного, бо це зменшує кількість інформації, яку Всесвіт має обробляти.
«Це наче комп’ютер, який економить пам’ять: простіше відстежувати один об’єкт замість мільйонів частинок. Якщо клітина простору (аналог пікселя) містить матерію, вона позначається як 1, якщо ні — 0. Об’єднання частинок у великі структури мінімізує «вагу» даних, запускаючи гравітаційне тяжіння», — так пояснює вчений свою гіпотезу.
Інформація замість матерії
Раніше Вопсон доводив, що інформація має фізичну масу, а елементарні частинки зберігають дані про себе, подібно до ДНК. Тепер він описує простір-час як сітку клітин, де кожна комірка — носій бітів. Процес нагадує створення віртуальної реальності: переміщення частинок у просторі оптимізує «код» Всесвіту, зменшуючи його обчислювальні витрати.
«Гравітація — це механізм стиснення інформації. Вона виникає через прагнення системи до порядку», — додає науковець. Ця модель пояснює, чому матерія скупчується в галактики, а не розсіюється рівномірно.
Від чорних дір до темної енергії
Теорія має далекоглядні наслідки. Наприклад, чорні діри, які «стискають» інформацію до межі, можуть бути природними «серверами» Всесвіту. Також вона пропонує новий погляд на темну матерію та енергію — можливо, це «технічні» артефакти обчислювальної системи.
Однак питання залишаються: чи є наш світ симуляцією? Чи можна довести інформаційну природу реальності? Вопсон зауважує, що експериментальні докази — справа майбутнього. Наразі його робота — це крок до об’єднання фізики, інформатики та філософії, пропонуючи нову оптику для розгадки таємниць космосу.
Раніше ми повідомляли про те, як суперкомп’ютер змоделював Всесвіт від Великого вибуху до наших днів.
За матеріалами sci.news
