Хаос у серці туманності Оріона

Туманність Оріона (M42) є одним із найвідоміших об’єктів далекого космосу. Вона являє собою своєрідні «зоряні ясла» — регіон, де просто зараз народжуються нові світила. Її можна побачити на земному небі неозброєним оком, що робить її вельми популярною ціллю для астрономів-аматорів.

Однак цей об’єкт вивчають не тільки любителі, а й професійні астрономи. Завдяки близькості до Землі туманність є ідеальною лабораторією, що дає змогу спостерігати процеси зореутворення практично в режимі реального часу.

Подія в Києві на перетині мистецтва, космосу та технологій! Дізнатися більше
Центр туманності Оріона. Джерело: NASA/JPL-Caltech STScI

Як приклад можна навести таке зображення, отримане за допомогою космічних телескопів Hubble та Spitzer. Воно демонструє саме серце туманності. На ньому видно безліч газопилових хмар, які світяться завдяки тому, що їхня речовина іонізована потужним випромінюванням новонароджених світил. Химерна форма хмар пояснюється впливом зоряних вітрів, які сформували всередині них порожнини.

Під час спостережень телескоп Hubble зміг виявити в туманності атоми водню та сірки. Зі свого боку, Spitzer зареєстрував вуглецевмісні молекули. Згодом вони увійдуть до складу нових зір і планет, що обертаються навколо них. Можливо, якась із них у майбутньому стане місцем існування розумного життя…

За матеріалами https://www.nasa.gov

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту