Вчені вивчили хмару води, що розташована на відстані 12,8 млрд світлових років від Землі. Дослідження дало змогу визначити температуру Всесвіту через 880 млн років після його виникнення. Ця характеристика виявилася саме такою, як очікувалося.
Реліктове випромінювання та хмара води
Галактика HFLS3 розташована на відстані 12,8 млрд світлових років від нас. Зазвичай у такій далечині ми не можемо добре роздивитися об’єкти. Але у цьому космічному тілі відбувається спалах зореутворення. Він освітлює все навколо, включно з великою міжгалактичною хмарою води.
Саме ця хмара стала об’єктом дослідження, опублікованого у Nature. Ми бачимо її такою, якою вона була усього через 880 млн років після Великого вибуху. В цей час реліктове мікрохвильове випромінення мало значно більшу температуру, ніж зараз. Вода у туманності була холоднішою за нього. Тож, проходячи крізь неї, реліктове випромінювання породжувало лінії поглинання.
Вчені дослідили ці лінії й дійшли висновку, що температура реліктового випромінювання у ті часи становила від 16,4 до 30,2 Кельвіна. Це приблизно від 256,8 до 243 нижче нуля за Цельсієм. І це добре узгоджується з космологічними уявленнями про те, що Всесвіт тоді був нагрітий до 20 градусів за абсолютною шкалою.
Температура та темна енергія
Оцінка температури Всесвіту на такій ранній стадії його існування важлива. Вона дозволяє переконатися, що вчені правильно розуміють його еволюцію. Спочатку температура первинного випромінювання була надзвичайно високою. Але вона швидко знижувалася, і вже через 1,5 мільярда років після Великого вибуху стала занадто малою, щоб її можна було виміряти тим способом, яким скористалися цього разу. Тож тепер вчені шукатимуть інші такі ж давні хмари, щоб більше дізнатися про те, наскільки спекотно тоді було.
Дослідження того, наскільки гарячим було космічне випромінювання у перші сотні мільйонів років після Великого вибуху, важливе й з іншої причини. Воно дозволяє оцінити кількість темної енергії у космосі. На відміну від темної матерії, яка хоча й невидима, але з рештою світу взаємодіє через гравітацію, ця складова Всесвіту майже не проявляє себе. Швидкість розширення та температура реліктового випромінювання — це чи не єдині доступні нам свідчення її існування.
За матеріалами www.sciencealert.com
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
