Група супроводу місії Hubble опублікувала нові портрети Юпітера та Урана. Вони демонструють сезонні зміни, що відбулися на газових гігантах.
З моменту свого запуску космічний телескоп Hubble займається регулярним моніторингом погоди на зовнішніх планетах Сонячної системи. За минулі три десятиліття він зафіксував появу та розвиток безлічі цікавих метеорологічних феноменів, включно з утворенням і зникненням різноманітних штормів, а також зміною кольору хмарного покриву.
Погода на Юпітері
Одним з основних факторів, що впливають на погодні цикли Юпітера, є те, що він випромінює більше енергії, ніж отримує від Сонця. Це додаткове тепло впливає на забарвлення хмарного покриву та періодичність циклонів та антициклонів.
За останні півроку Hubble двічі спостерігав Юпітер. На знімку, зробленому в листопаді 2022 року, видно потужні шторми в низьких північних широтах. Ланцюжок штормів, що чергуються, утворює хвильовий візерунок із вкладених один в одного циклонів та антициклонів, зчеплених разом, як чергуються шестерні машини, що рухається за та проти годинникової стрілки.
Якщо шторми підійдуть досить близько один до одного, то в теорії вони можуть злитися і створити гігантський шторм, який зможе змагатися з Великою Червоною плямою. Однак це досить малоймовірний сценарій. Шахове розташування антициклонів і циклонів зазвичай запобігає злиттю окремих штормів. Усередині цих бур також спостерігається активність. Цікаво, що в 1990-ті роки Hubble не бачив ні циклонів, ні антициклонів із грозами.
На листопадовому знімку Hubble також можна побачити помаранчевий Іо і тінь, яку він відкидає. Роздільна здатність телескопа дає змогу роздивитися плямисту поверхню цього супутника, утворену внаслідок безперервних вивержень численних вулканів. Що стосується січневого знімка, то на нього потрапив Ганімед. Це найбільший супутник у Сонячній системі. Його розміри перевищують розміри Меркурія.
Погода на Урані
Погодні цикли Урана визначаються його 84-річним періодом обертання навколо Сонця, випромінюванням дуже малої кількості тепла (саме Уран є найхолоднішою планетою Сонячної системи), а також положенням осі обертання. Річ у тім, що вона розташована «на боці» щодо площини обертання цієї планети навколо Сонця. Через це Уран відчуває вельми незвичайну зміну сезонів. Половину ураніанського року (42 земних роки) планета повернута до Сонця одним полюсом, тоді як інший, прихований у ночі. Потім ситуація змінюється.
Перший знімок Урана був зроблений у 2014 році, через сім років після весняного рівнодення в північній півкулі планети. Фото демонструє множинні шторми з хмарами з метанових кристалів льоду в середніх північних широтах над блакитними нижніми шарами атмосфери планети. Також можна побачити тонку смужку кілець сьомої планети.
Отримане в листопаді 2022 року зображення демонструє помітно збільшену «шапку» висотної димки над північним полюсом. Це чимось нагадує міський смог. Біля кордону полярної димки також можна побачити кілька невеликих бур. Вчені вважають, що в міру наближення літнього сонцестояння в північній півкулі вона стане ще яскравішою і буде спрямована прямо на Землю, що дасть ідеальну можливість розглянути північний полюс планети, а також її кільця.
За матеріалами https://esahubble.org
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
