NGC 6397 — не тільки одне з найближчих до Сонячної системи, а й одночасно одне з найстаріших кулястих скупчень Чумацького Шляху. Воно розташоване на відстані 7800 світлових років у сузір’ї Жертовника та містить 400 тис. зір. За оцінками астрономів, його вік становить близько 13,4 млрд років. Це означає, що скупчення сформувалося всього через 400 млн років після Великого Вибуху.
У процесі вивчення траєкторій зір NGC 6397 команда французьких дослідників виявила сліди присутності в ньому невидимого компонента. Астрономи припустили, що скупчення містить чорну діру середньої маси. Такі об’єкти вважаються перехідною ланкою між чорними дірами зоряних мас (що утворюються внаслідок колапсу масивних світил) і надмасивними чорними дірами, розташованими в центрах більшості відомих галактик.
Для перевірки своєї гіпотези астрономи залучили телескопи Hubble та Gaia. Вони показали, що прихована маса не є точковою, а розподілена по центральній частині скупчення. Отже, йдеться не про один дуже важкий об’єкт, а про безліч менш масивних тіл.
Відомо, що внаслідок гравітаційної взаємодії важчі (а отже, недовготривалі) зорі скупчуються в ядрах кулястих скупчень, тоді як легші «виштовхуються» на периферію. Виходячи з цього, астрономи дійшли висновку, що невидимий компонент NGC 6397 — це залишки загиблих світил (білі карлики, нейтронні зорі та чорні діри зоряної маси). Їхню загальну масу оцінюють у 1000-2000 сонячних. Подальше моделювання показало, що його основну частину мають становити чорні діри. Два дослідження, виконані іншими колективами вчених, також підтвердили, що в ядрах кулястих скупчень мають домінувати чорні діри зоряної маси.
За матеріалами https://esahubble.org
