Вчені, які працюють із космічним телескопом Hubble, знову порадували всіх шанувальників космосу черговим яскравим зображенням. На ньому зображений «хмарний» пейзаж в одному з найближчих сусідів Чумацького Шляху.
Зазнімковані Hubble газові хмари, розташовані у Великій Магеллановій хмарі — найбільшій з галактик-супутників Чумацького Шляху. Вона розташована на відстані 160 тисяч світлових років від Землі. Гіллясті газові хмари на знімку чимось нагадують яскраво забарвлену цукрову вату.
Попри значно скромніші розміри порівняно з нашою галактикою, Велика Магелланова хмара демонструє вищі темпи формування нових світил. Саме вона є домівкою для одного з найбільших регіонів активного зореутворення в найближчому Всесвіті. Мова про туманність Тарантул. Вона являє собою гігантську хмару іонізованого водню, чия протяжність перевищує тисячу світлових років. Її населяють одні з найяскравіших і наймасивніших світил, відомих науці. Крім цього, 1987 року на околиці туманності спалахнула наднова SN 1987A. Вона стала першою надновою, що спостерігалася на земному небі неозброєним оком з початку XVII століття.
Світлина газових хмар у Великій Магеллановій хмарі була отримана за допомогою встановленої на Hubble камери WFC3. Вона оснащена безліччю фільтрів, кожен з яких пропускає світло тільки певної довжини хвилі або кольору. На опублікованому знімку об’єднано результати спостережень, зроблених за допомогою п’яти різних фільтрів, включно з тими, що вловлюють невидиме для людського ока ультрафіолетове та інфрачервоне світло.
Це породжує закономірне питання, чи є ці кольори «справжніми». Коли фахівці з обробки зображень Hubble об’єднують необроблені відфільтровані дані в багатобарвне зображення, подібне до цього, вони надають кожному фільтру свій колір. Спостереження у видимому світлі зазвичай відповідають кольору, який пропускає фільтр. Короткі довжини хвиль світла, такі як ультрафіолет, зазвичай забарвлюються в синій або фіолетовий колір, а більш довгі інфрачервоні хвилі — в червоний.
Отже, ця колірна схема доволі точно відображає реальність, додаючи при цьому нову інформацію з тих частин електромагнітного спектра, які людина не бачить. Однак існує нескінченна безліч можливих комбінацій кольорів, які можна використати для отримання особливо естетично привабливого або науково-пізнавального зображення.
За матеріалами Esahubble
