Міжнародна група астрономів повідомила про виявлення кандидатів у коричневі карлики, які знаходяться за межами Чумацького Шляху. Відкриття було зроблено за допомогою космічного телескопа James Webb (JWST).
Невдалі зорі
На сьогодні вченим відомо близько 3 тисяч коричневих карликів. Вони являють собою об’єкти, чия маса лежить у діапазоні від 13 до 75 мас Юпітера. Коричневі карлики мають проміжні фізичні характеристики між планетами та зорями. Деякі з них мають спільні риси з екзопланетами, наприклад, склад атмосфери та характер штормів. Також на них можуть бути полярні сяйва.
Водночас коричневі карлики можуть підтримувати певні термоядерні реакції у своїх надрах. Але вони доволі швидкоплинні і їхня потужність ніколи не порівнюється з їхньою власною світністю. Тому коричневі карлики не «запалюються», а стискаються та тьмяніють. Через це їх також часто називають невдалими зорями.
Донедавна всі відомі астрономам коричневі карлики перебували в Чумацькому Шляху. Але тепер їхній список поповнила популяція об’єктів, знайдених за допомогою JWST у Малій Магеллановій хмарі — карликовій галактиці, що є супутницею нашої.
Коричневі карлики в сусідній галактиці
Метою JWST стало молоде зоряне скупчення NGC 602. Його місцеве середовище є близьким аналогом того, що існувало в ранньому Всесвіті, з дуже низьким вмістом елементів важчих за водень і гелій. Існування темних хмар щільного пилу і той факт, що скупчення багате на іонізований газ, також вказують на наявність безперервних процесів зореутворення. Разом із пов’язаною з ним областю N90, що містить хмари іонізованого атомарного водню, скупчення надає цінну можливість вивчити сценарії зореутворення в умовах, що кардинально відрізняються від околиць Сонячної системи.
Під час спостережень NGC 602, JWST вдалося виявити велику групу кандидатів у молоді коричневі карлики. За словами астрономів, отримані результати дуже добре узгоджуються з теорією, згідно з якою розподіл маси тіл нижче межі горіння водню є просто продовженням зоряного розподілу. Схоже, що коричневі карлики формуються точно так само, просто не набирають достатньо маси, щоб стати повноцінною зорею.
Надалі вчені планують продовжити вивчення NGC602. Це допоможе їм розкрити секрети формування перших зір і планет в умовах раннього Всесвіту.
Раніше ми розповідали про те, як телескоп Hubble створив портрет іншого зоряного скупчення з Малої Магелланової хмари.
За матеріалами Esawebb
