Астрономи, які працюють із телескопом James Webb (JWST), порадували всіх шанувальників космосу черговим дивовижним знімком. На ньому зображена туманність NGC 1333.
Туманність NGC 1333 розташована в молекулярній хмарі Персея на відстані близько 960 світлових років. Минулого року її зазнімкував телескоп Hubble. Однак він лише «пройшовся по поверхні». Річ у тім, що цей регіон заповнений великою кількістю пилу, який блокує видиме світло. На щастя, JWST веде спостереження в інфрачервоному діапазоні, що дало змогу астрономам зазирнути в саме серце туманності.
По всьому зображенню можна побачити великі плями помаранчевого кольору, які відповідають газу, що світиться в інфрачервоному діапазоні. Це так звані об’єкти Хербіга-Аро. Вони утворюються, коли іонізований матеріал, викинутий новонародженими зорями у вигляді джетів, стикається з навколишніми хмарами газу. Це одна з найбільш наочних ознак процесів активного зореутворення.
Багато молодих зір на фото JWST оточені дисками з газу та пилу, в яких з часом можуть утворитися планетарні системи. У правій частині знімка видно тінь одного з таких дисків, орієнтованого ребром уперед — два темні конуси, що виходять із протилежних боків, на яскравому тлі.
Чудова чутливість JWST також дозволила астрономам зафіксувати молоді об’єкти з надзвичайно низькою масою. Деякі з найслабших «зір» на знімку насправді є недавно народженими поодинокими коричневими карликами з масою, порівнянною з масою планет-гігантів.
Наше власне Сонце народилося всередині схожої молекулярної хмари приблизно 4,6 мільярда років тому. Воно сформувалося не саме по собі, а в складі скупчення, яке, можливо, було навіть більш масивним, ніж NGC 1333. Зазнімкований JWST зоряний пологовий будинок, вік якого становить від 1 до 3 мільйонів років, дозволив астрономам зазирнути в минуле і вивчити, як формувалися зорі, подібні до нашого Сонця, а також коричневі карлики та планети, що вільно летять.
За матеріалами Esawebb
