Велика червона пляма (ВЧП) по праву вважається найзнаменитішим штормом Сонячної системи. Вона безперервно спостерігається астрономами з початку XIX століття. Попри те, що за останні сто років ВЧП помітно зменшилася у розмірах, навіть зараз її діаметр становить 16 000 км. Це більше за діаметр нашої планети.
Не дивно, що ВЧП є однією з важливих цілей місії Juno. За час перебування біля Юпітеру апарат здійснив уже 37 зближень із газовим гігантом. Під час цих візитів його інструменти «зазирали» під хмари планети, що дозволило зібрати чимало даних про будову його атмосфери та властивості ВЧП.
Команда американських астрономів вирішила використати сам Juno як науковий інструмент. Дослідники виходили з того, що в силу величезних розмірів та маси гравітація ВЧП вплине на траєкторію зонда. Використовуючи дані Мережі далекого космічного зв’язку NASA, вони змогли визначити коливання швидкості Juno з точністю до 0,01 мм на секунду. Це дозволило обчислити глибину ВЧП. Виявилося, що супершторм простягається вглиб планети на 500 км нижче за вершину хмарного покриву Юпітеру. Це на кілька десятків кілометрів більше за попередні оцінки. Для порівняння, висота орбіти МКС складає 400 км.
Варто зауважити, що ВЧП розташована між двома хмарними поясами Юпітеру — струменевими атмосферними потоками, що рухаються у протилежних напрямках зі швидкістю до 350 км/год. Вони ніби «охоплюють» шторм із двох боків і, швидше за все, «підживлюють його». Дані Juno допомогли визначити глибину цих потоків, що досягає 3200 км.
Також під час недавніх прольотів Juno підтвердив існування зафіксованих п’ятьма роками раніше штормових систем незвичайної форми на полюсах Юпітеру. Нагадаємо, що тоді апарат виявив вісім вихорів на північному полюсі, що утворюють октагональну фігуру, та п’ять вихорів на південному полюсі у формі пентагону. Швидше за все, це стійкі атмосферні феномени, на кшталт знаменитого шестикутника на північному полюсі Сатурну.
За матеріалами https://www.nasa.gov
