Космос без імперських міфів. Як українські інженери створили радянську космонавтику

У ХХ столітті історію космонавтики часто розповідали короткою формулою: «радянський космос». У цій формулі зручно губляться деталі — міста, інститути, інженери. І перш за все губляться люди, без яких ця історія могла б ніколи не відбутися.

Українські інженери, конструктори й космонавти відіграли ключову роль у формуванні космічної епохи: від перших теоретичних ідей до запуску супутників і польотів людини на орбіту. Ці історії десятиліттями залишалися на периферії офіційного наративу. Але якщо уважно придивитися до витоків космічних перегонів, Україна з’являється там знову і знову — у формулах, кресленнях і навіть самому польоті.

Ідеї, які випередили час

На початку ХХ століття космічних програм ще не існувало. Не було ані ракет, ані стартових майданчиків, ані космодромів. Але вже були люди, які намагалися уявити, як людство колись покине Землю.

Одним із них був інженер-самоук із Полтавщини — Юрій Кондратюк (справжнє ім’я — Олександр Шаргей). Через переслідування та страх репресій він жив під чужим ім’ям, але його ідеї виявилися набагато довговічнішими за будь-які політичні обставини.

Кондратюк сформулював базові принципи ракетного руху, описав багатоступеневу ракетну схему і розмірковував про використання гравітаційних полів небесних тіл, сонячної енергії та міжпланетних станцій.

Найвідомішою стала так звана «траса Кондратюка» — енергетично вигідна схема польоту до Місяця. За пів століття до місії Apollo він запропонував ідею, яка сьогодні здається очевидною: космічний корабель залишається на орбіті, а на поверхню спускається окремий посадковий модуль, який після виконання місії стикується з основним апаратом.

Саме так у 1969 році працювала американська місячна місія. Чи використовували інженери NASA безпосередньо розрахунки Кондратюка — питання, навколо якого досі точаться дискусії. Детальніше про цю історію можна дізнатися у нашому окремому відео на YouTube, де ми розбираємо цю теорію.

Але космос починається не лише з ідей. Його починають ракети.

Людина, яка відкрила дорогу в космос

Ім’я Сергія Корольова тривалий час не вимовляли публічно. Його називали просто — «головний конструктор».

Корольов народився у Житомирі, навчався у Київському політехнічному інституті й прямо вказував у документах свою національність — українець. Саме тут сформувався фундамент його інженерного мислення.

У 1930-х роках він почав працювати над ракетною технікою, але замість наукової кар’єри отримав репресії: арешт, табори, роботу в умовах каторжної праці. Після Другої світової війни саме йому доручили створення радянської ракетної програми.

Першим великим проєктом стала міжконтинентальна ракета Р-7. Її ключова ідея — пакетна схема: центральний блок і чотири бічні прискорювачі, які працюють разом на старті. Для свого часу це виглядало надзвичайно сміливо.

Саме Р-7 стала ракетою, що змінила історію. Спочатку вона створювалася як військова система доставлення ядерної зброї. Але коли стало зрозуміло, що ракета здатна виводити великі маси на орбіту, з’явилася нова можливість.

У 1957 році ця ж ракета вивела на орбіту перший штучний супутник Землі. Невелика металева куля з антенами передавала у космос знамениті «біп-біп» і стала сигналом для світу: людство вступило у космічну епоху.

Саме запуск «Супутника-1» став початком космічних перегонів, які зрештою привели до польоту Гагаріна і висадки людини на Місяць.

Але ракети не літають без двигунів.

Серця ракет

Валентин Глушко народився в Одесі й ще у 1920-х роках почав займатися рідинними ракетними двигунами — темою, яка тоді здавалася майже фантастичною.

У 1930-40-х роках він системно розв’язував головну проблему ракетобудування: як стабільно спалювати паливо, створювати керовану тягу і не руйнувати двигун за секунди роботи. Камери згоряння, форсунки, системи охолодження — усе це він довів до рівня промислових технологій.

Як і багато інших інженерів того часу, Глушко пережив арешт і працював у так званих «шарашках». Саме там розроблялися двигуни, які згодом стали основою радянських ракет.

Двигуни Глушка вивели на орбіту перший супутник у 1957 році та забезпечили перший політ людини в космос у 1961-му.

Пізніше саме він створив одну з найпотужніших ракетних систем свого часу — носій «Енергія» з двигунами РД-170.

Інженерні принципи, які він сформулював — висока тяга, стабільність і серійність виробництва — стали основою класичної ракетної школи ХХ століття.

Українець у космосі

Коли говорять про перші польоти людини в космос, зазвичай згадують лише Юрія Гагаріна. Але вже через рік на орбіту вирушив перший українець.

Павло Попович народився у місті Узин на Київщині. Льотчик-винищувач, випускник ремісничого училища, він став одним із космонавтів першого покоління.

У серпні 1962 року Попович здійснив політ на кораблі «Восток-4». Ця місія стала історичною: вперше два пілотовані кораблі одночасно перебували на орбіті Землі.

Саме такі польоти стали кроком до майбутніх стикувань кораблів і створення орбітальних станцій.

Є і менш відома деталь цієї місії. Під час польоту Попович заспівав українську пісню — вперше українська мова прозвучала у космосі.

Фабрика космосу

Величезна частина радянської ракетної індустрії була зосереджена в одному місті — Дніпрі.

Саме тут на базі машинобудівного заводу було створено конструкторське бюро, відоме сьогодні як КБ «Південне».

Дніпро швидко перетворився на один із головних центрів ракетобудування світу. Тут проєктували та збирали ракети, що визначили як військову стратегію Холодної війни, так і розвиток космічних запусків.

Серед них — ракети Р-12, Р-36М, носії «Зеніт», а також ракети «Циклон» і «Дніпро», які запускали на орбіту сотні супутників.

У 1991 році Україна отримала незалежність — і разом з нею одну з найпотужніших космічних спадщин у світі: заводи, конструкторські бюро, інженерів і досвід запусків.

Космос, який мав адресу

Історія космічної ери часто подається як історія держав і систем. Але насправді вона складається з конкретних людей, міст і рішень.

Ідеї Кондратюка, ракети Корольова, двигуни Глушка, польоти Поповича і заводи Дніпра — це частини однієї великої історії, яка довгий час існувала під узагальненою назвою «радянський космос».

Насправді ж у цього космосу були конкретні адреси. І багато з них знаходилися в Україні.

Можливо, крім Кондратюка, Корольова, Глушка і Поповича, існують інші українці, які зробили важливий внесок у розвиток космонавтики? Напишіть про них у коментарях — автор найаргументованішої відповіді отримає журнал Universe Space Tech у подарунок.

А більше про роль українців у космічній історії ви можете дізнатися у нашому відео на YouTube — там ми детально розбираємо цю тему і показуємо, як українська інженерна школа вплинула на космічний прорив ХХ століття.

Бо історія космосу — це не лише історія польотів. Це історія людей, які наважилися змінити траєкторію людства.