Пилова буря на Марсі продовжує посилюватися. До 19 червня шторм повністю «оперезав» Червону планету і був офіційно переведений у категорію глобальних. За масштабом його можна порівняти з аналогічним явищем, яке спостерігав орбітальний зонд Viking 1 1977 року.
Водночас нинішня буря все ще поступається за площею охопленої території минулому глобальному шторму 2007 року, не кажучи вже про найпотужніші бурі 1971-1972 років і 2001 року, коли пил повністю огорнув всю сусідню планету, за винятком верхівок найвищих вулканів. Шторм 2018 року більш розсіяний і неоднорідний. Фахівцям складно робити якісь певні прогнози щодо його подальшого розвитку.
У NASA, як і раніше, немає жодних звісток від марсохода Opportunity. Востаннє ровер виходив на зв’язок із Землею 10 червня. Нещодавній аналіз довгострокової живучості мобільної лабораторії засвідчив, що її електроніка та батареї зможуть витримати довготривале перебування в умовах низьких температур. Це дає деяку надію на те, що апарат «виживе». Але в будь-якому разі, навіть якщо Opportunity й вийде на зв’язок — то не раніше, ніж марсіанське небо відчиститься від пилу.
В умовах мовчання Opportunity, єдиним джерелом інформації з поверхні червоної планети залишається марсохід Curiosity. Отримані ним знімки демонструють, як із кожним днем небо над кратером Гейла стає дедалі більш запиленим. Значення індексу «тау», що визначає ступінь прозорості марсіанської атмосфери, вже сягнуло 8. Перед тим, як Opportunity перестав виходити на зв’язок, показник «тау» в його регіоні становив близько 11.
Найчастіше марсіанські пилові бурі виникають, коли в південну півкулю планети приходить весна. У міру відтавання верхнього шару південної полярної шапки (вона значно ширша за північну) в атмосферу потрапляє велика кількість вивільненої газоподібної вуглекислоти. Цей процес стимулює виникнення пилових штормів.
Абсолютна більшість із них залишаються локалізованими та, зазвичай, розсіюються протягом тижня. Але деякі охоплюють величезні території та стають глобальними. Фахівці сподіваються, що дані, отримані ровером Curiosity, а також дослідницькими супутниками, які перебувають на ареоцентричних орбітах, допоможуть краще зрозуміти механізми їх формування та еволюції.
За матеріалами https://www.nasa.gov
