Вірите чи ні, але уламки з Марса часто потрапляють на Землю після потужних ударів об поверхню Червоної планети, які викидають їх у космос. За останні роки на Марсі сталося принаймні 10 таких подій. Під час цих зіткнень метеорити можуть досягати швидкостей, які дозволяють їм вирватися з гравітаційного поля Марса і виходити на орбіту навколо Сонця, а деякі з них потрапляють на Землю.
Вчені з Альбертського університету простежили походження 200 таких метеоритів до п’яти ударних кратерів у двох вулканічних регіонах Марса – Тарсіс і Елізіум. «Тепер ми можемо згрупувати ці метеорити за їхньою історією і розташуванням на поверхні до падіння на Землю», – зазначив Кріс Херд, куратор колекції метеоритів університету.
Щодня на Землю падає 48,5 тон метеоритного матеріалу, але більшість частинок настільки малі, що їх важко помітити. Виявити їхнє походження складно, але у 1980-х роках вчені помітили, що деякі метеорити мають вулканічне походження і їхній вік сягає 1,3 мільярда років. Це вказувало на те, що вони могли походити з небесного тіла з нещодавньою вулканічною активністю, а Марс здавався ймовірним кандидатом.
Докази підтверджені посадковими апаратами NASA Viking, які порівняли склад атмосфери Марса із газами, знайденими в цих метеоритах. Раніше було важко визначити, звідки саме на Марсі походять ці метеорити через використання спектрального методу, який аналізує структуру світла, що поглинається або випромінюється матеріалом.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс
До товару
Метод обмежений рельєфом і пиловим покривом, що спотворює спектральні сигнали, особливо на молодих поверхнях Тарсіс і Елізіум. Але точне знання походження марсіанських метеоритів може допомогти краще зрозуміти геологічне минуле Марса. Тому команда поєднала симуляції зіткнень з моделями, схожими на Марс.
«Одним з головних досягнень є можливість змоделювати процес викиду і визначити розмір кратера, який міг викинути ці метеорити», – сказав Херд. Результати моделювання допомогли визначити «пікові ударні тиски» і тривалість їхнього впливу на гірські породи, які можна розпізнати за особливостями удару в метеоритах – змінами мінералів, ударним склом та специфічними моделями руйнування.
На основі цих даних вчені змогли оцінити розмір ударних кратерів і глибину порід до удару. Порівнюючи ці оцінки з місцевою геологією можливих кратерів та характеристиками метеоритів, вони змогли звузити коло потенційних кратерів до 15. Це може допомогти краще зрозуміти вулканічні події на Марсі, джерела марсіанської магми та швидкість утворення кратерів у період слабкого метеоритного бомбардування, що відбувався близько 3 мільярдів років тому.
«Це дійсно захоплююче, якщо замислитися над цим», – додала Херд. «Це найближче, що ми можемо отримати до того, щоб насправді відправитися на Марс і взяти камінь».
Раніше ми пояснювали, звідки прилетів астероїд, який убив динозаврів?
За матеріалами Space
