Марсіанські океани сформувалися раніше, ніж вважалося

Перші океани з’явилися на Червоній планеті приблизно чотири мільярди років тому — майже одразу після завершення її формування. Це приблизно на 200-300 млн років раніше, ніж вважалося досі. Про це свідчать результати нового наукового дослідження, опублікованого в журналі Nature.

Те, що в далекому минулому на Марсі існували річки, озера та моря, зараз практично не підлягає сумніву. Основне питання полягає в тому, скільки саме там було води та як довго вона існувала в рідкому вигляді. Оцінки передбачуваного об’єму марсіанського океану не збігаються з оцінками сучасних покладів водяного льоду та кількості води, яка, ймовірно, випарувалася в космос за останні 4 млрд років.

Стародавній Марс в уявленні художника. Джерело: wikipedia.org

Суперечливим є і питання, яким був основний стан марсіанської гідросфери. Багато вчених вважають, що навіть у далекому минулому основна частина води на Червоній планеті перебувала в замороженому стані та розтоплювалася лише за часів падіння астероїдів і найпотужніших вулканічних вивержень.

Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс

До товару

Щоб відповісти на ці запитання, група американських планетологів з університету Каліфорнії в Берклі (University of California, Berkeley) вивчила структуру берегової лінії стародавнього марсіанського океану. Варто зазначити, що деякі вчені в принципі сумніваються в її існуванні. На їхню думку, різниця висот між різними ділянками передбачуваної берегової лінії надто велика, щоб вона могла належати до єдиної водойми з загальним рівнем води.

У своєму дослідженні планетологи показали, що ці невідповідності зникають, якщо взяти до уваги фактор провінції Фарсіда (Tharsis) — величезного нагір’я, де розташовуються знамениті марсіанські супервулкани. Раніше вважалося, що ця провінція сформувалася вже після виникнення марсіанського океану, і цей процес був досить швидким. Однак, вивчивши рельєф плато та прилеглих до нього північних рівнин, учені помітили, що воно має молодший вигляд, ніж берегова лінія.

Геологічна карта провінції Фарсіда. Джерело: NASA / JPL-Caltech / Arizona State University – JMARS

Після цього планетологи створили модель, в якій Фарсіда сформувалася вже після появи океанів, причому цей процес був поступовим. Виявилося, що практично всі спотворення й невідповідності в береговій лінії пов’язані з наслідками поступової деформації океанічного дна під впливом вулканів, що зростали. При цьому зникли й невідповідності з передбачуваною кількістю води. На перших етапах формування Фарсіда чинила не настільки сильний вплив на кору планети. А це означає, що глибина марсіанського океану була меншою, ніж вважалося раніше, і він містив менше води.

Передбачуваний вигляд марсіанського океану 4 млрд (ліворуч) і 3,6 млрд (праворуч) років тому. Джерело: Robert Citron images, UC Berkeley

На думку дослідників, стародавній марсіанський океан, що колись вкривав Аравійську рівнину, утворився 4 млрд років тому, в той час, як провінція Фарсіда почала формуватися 3,7 млрд років тому. Цей океан містив у собі близько 3% від загального обсягу води в океанах Землі. Після появи Фарсиди тепло та вулканічні гази створили парниковий ефект, який розігрів поверхню та дозволив воді перебувати в рідкому стані протягом тривалого часу. У міру поступового зростання нагір’я, площа й обсяг океану постійно змінювалися. Це породило дивні риси в береговій лінії, а пізніше зробило океан набагато глибшим, ніж він був спочатку.

За матеріалами https://www.eurekalert.org

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту