Мерехтіння пульсара розповіло про міжзоряну плазму

Коли випромінювання від нейтронної зорі проходить крізь міжзоряну плазму, вона мерехтить. Вчені дослідили це явище для пульсара J1603-7202 і багато чого дізналися про нього та космос навколо.

Мерехтіння пульсара
Пульсар у міжзоряному середовищі. Джерело: Carl Knox, OzGrav-Swinburne University

Вчені досліджують мерехтіння пульсара

Пульсари — це рештки вибуху наднової, які випромінюють переважно у радіодіапазоні. Їхній сигнал має періодичний характер. Але коли на його шляху трапляється хмара міжзоряної плазми, радіохвилі взаємодіють із нею і виникає інтерференційна картина з окремих смуг інтенсивного випромінювання.

Оскільки й Земля, і плазма, і сам пульсар рухаються, то інтерференційна картина змінюється. Спостерігається щось схоже на мерехтіння пульсара. Якщо обробити сигнал за допомогою програми, можна отримати дивовижні картини у формі парабол. Вони називаються сцинтиляційними дугами.

Саме їх вчені вирішили дослідити для пульсара J1603-7202. З 2006 року для нього спостерігається значне розсіювання сигналу в міжзоряній плазмі. При цьому джерела цієї речовини й навіть відстані до неї вчені точно не знали.

Подія в Києві на перетині мистецтва, космосу та технологій! Дізнатися більше

Результати дослідження

Особливістю пульсара J1603-7202 є те, що він обертається у парі з іншим об’єктом, яким, судячи з усього, є білий карлик. Через це зміни у його сцинтиляційних смугах викликаються не тільки рухом плазми, але й рухом самої нейтронної зорі орбітою.

При цьому параметрів цієї орбіти ми не знаємо, оскільки пульсар по диску зорі не проходить. Але швидкість руху у хмарі плазми постійна. А рух Землі орбітою неважко врахувати. Тож усі зміни у сцинтиляційних дугах мають бути викликані тим, що пульсар рухається орбітою і його швидкість змінюється.

Виходячи з цього, неважко вирахувати й орбіту нейтронної зорі, й те, де ж насправді знаходиться плазма, яка викликає мерехтіння пульсара. Виявилося, що відстань до неї становить три чверті від відстані до самого об’єкта. Зорі у вказаній області простору не виявлені, тож що саме є джерелом цієї речовини, залишилося загадкою.

Рідкісний білий карлик

Зате вчені багато змогли дізнатися про компаньйона J1603-7202. Судячи з усього, вони з ним перебувають на майже круговій орбіті. Виходячи з цього, була вирахувана його маса. Вона становить приблизно половину від маси Сонця.

З цього вчені зробили висновок, що це не звичайний гелієвий, а більш рідкісний киснево-вуглецевий білий карлик. У таких об’єктів зустрічається дуже цікавий механізм перетворення на інші об’єкти. А в парі з нейтронною зорею вони зустрічаються взагалі надзвичайно рідко.

За матеріалами Рhys.org

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту