Глобальне потепління через парниковий ефект — науково доведений факт. Наразі науковці з усього світу шукають способи запобігти незворотним процесам нагріву Землі. Нещодавно астрофізики продемонстрували дивовижний спосіб блокування сонячного випромінювання шляхом використання місячного пилу.
Головною причиною підвищення температури є спалювання викопного палива, яке виділяє в атмосферу вуглекислий газ, утримуючи тепло. Без швидкого обмеження викидів СО2 температура, за прогнозами, підвищиться більш ніж на 1,5 градуса за Цельсієм у порівнянні з доіндустріальним рівнем у наступні кілька десятиліть. Найгірший сценарій передбачає підвищення температури понад 2 і навіть 3 градуси, а в глобальному масштабі це може сильно вплинути на зміни клімату.
Як затінити Землю від Сонця?
За останні кілька років було висунуте дуже амбітне та суперечливе рішення: чому б не притлумити Сонце? Цей процес відомий як сонячна геоінженерія. Одна з найгарячіше обговорюваних ідей передбачає розпилення частинок сірки в атмосферу в процесі, який імітує виверження вулканів. Ці частинки потім відбиватимуть сонячні промені назад у космос. Схожий процес у минулому навіть викликав короткочасний льодовиковий період через виверження вулкана Тоба 75 тисяч років тому.
Але що, якби замість забруднення атмосфери ми розпилили їх у космосі завдяки ідеям астроінженерії? У новій статті, опублікованій в журналі PLOS Climate, тріо вчених — Бенджамін Бромлі, Самір Хана та Скотт Кеньон — обговорюють сценарії, як розпилити крихітні світловідбивальні частинки у космосі між Землею та Сонцем. Використовуючи комп’ютерне моделювання, команда виявила, що однією з можливостей є використання місячного пилу: викидання його в космос забезпечило б тимчасове затемнення нашої зорі, як наслідок — зниження температури на планеті. За такого сценарію сонячне світло блокувалось би на 1—2%. Цього було б достатньо, щоб викликати щось схоже на Малий льодовиковий період, який відбувся у XIV столітті.
Розв’язання проблем
Однією з перших ідей команди було розміщення платформи, яка розкидала б космічний пил у точці Лагранжа L1, яка лежить приблизно на відстані 1,4 млн км всередині орбіти Землі безпосередньо між Сонцем і нашою планетою. Протилежна точка Лагранжа L2, розташована там, де наразі перебуває космічний телескоп James Webb.
Проблема в симуляції полягала в тому, що пил швидко здувався з точки L1 — він був недостатньо стійким, щоб утримувати пилозахисний щит на місці. Тож вони подивилися трохи ближче до Землі, а саме — до Місяця. І провели моделювання, яке продемонструвало, що розпилення реголіту з Місяця у напрямку точки Лагранжа L1 був найперспективнішою стратегією.
Однак одна з проблем полягає в тому, скільки саме пилу потрібно. Постійно відправляти ракети, повні космічного пилу, на платформу в L1 було б непомірно дорого. Тому сам Місяць забезпечує другу перевагу. Вчені пропонують створити достатньо потужну гармату, яка б розпилювала реголіт у космос. Це цілком можливо через низьку гравітацію на Місяці. Але що станеться, коли пил опиниться в космосі? На щастя, моделювання показало, що частинки пилу не будуть випадати «метеорним дощем» на Землю. Замість цього вони з часом розсіються та відлетять від Сонця, подорожуючи в нескінченну темряву.
Цей метод має застереження — його треба реалізувати якомога швидше, поки процес глобального потепління ще залишається зворотним.
Раніше ми повідомляли про те, що Всесвіт швидко нагрівається через глобальне потепління космосу.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
