Сенсація чи помилка: як науковці впізнають молекули в космосі

Астрономи вже знайшли понад 350 молекул у міжзоряному просторі, й щороку цей список поповнюється. Та знайти молекулу й довести її існування — не одне й те саме: деякі сенсаційні відкриття не витримали перевірки часом, пише астрохімікиня Олівія Гарпер Вілкінс у виданні The Conversation.

Масштабне інфрачервоне зображення молекулярної хмари Тельця, що показує темні нитки пилу та яскраві ділянки формування нових зірок на фоні глибокого космосу.
Молекулярна хмара Тельця — область зореутворення, розташована на відстані 450 світлових років від нас, де було виявлено багато складних космічних молекул. Фото: European Southern Observatory. Джерело: universetoday.com

Хімічний перепис Всесвіту

Науковці фіксують молекули в атмосферах планет, газово-пилових туманностях на відстані сотень і тисяч світлових років, а також у далеких галактиках. Перша міжзоряна молекула була виявлена ще 1937 року, і відтоді щороку до цього переліку додається від кількох до двох десятків нових сполук. Чимало з них — попередники біомолекул, тобто речовин, без яких неможливе виникнення живих організмів.

Молекули, що вільно обертаються у вигляді газу в космічному просторі, випромінюють фотони — частинки електромагнітного випромінювання — з певними характеристиками. Радіотелескопи фіксують ці сигнали, і якщо зафіксований набір збігається з «відбитком пальця» конкретної молекули, науковці можуть стверджувати про її виявлення. 

Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Журнал №1 2023 (189)

До товару

Кожна молекула має власний унікальний спектр — своєрідний хімічний підпис. Щоб знати, що саме шукати, дослідники спочатку відтворюють ці підписи в лабораторії: поміщають речовину у скляну трубку під вакуумом і вимірюють, що «побачив» би радіотелескоп.

Коли захват випереджає докази

Проблема виникає тоді, коли сигнали надто слабкі або перекриваються один одним. Науковці, особливо при виявленні біологічно значущих сполук, часом поспішають із публікаціями — частково через бажання першими оприлюднити результат, а частково тому, що архівні дані телескопів стають публічними вже через короткий час після збору. 

Показовий приклад — гліцин, найпростіша амінокислота і важлива складова живих організмів. Понад 20 років тому науковці заявили про її виявлення у міжзоряному просторі, однак подальші дослідження встановили: ключові сигнали в початковому звіті були відсутні. Нині астрохімічна спільнота загалом визнає, що тоді гліцину знайдено не було.

Фосфін на Венері: питання відкрите

Інший резонансний випадок — можливе виявлення фосфіну в атмосфері Венери. На відміну від ситуації з гліцином, тут наукова дискусія досі не завершена: за п’ять років після початкового повідомлення дослідники так і не дійшли згоди щодо присутності цієї речовини. Фосфін пов’язаний з деякими біологічними процесами на Землі, що й спричинило хвилю публічного інтересу до можливого життя на Венері.

Вілкінс радить зберігати скептицизм щодо сенсаційних заголовків. Виявлення, що ґрунтується на одному-двох сигналах, значно менш надійне, ніж те, де підтверджено п’ять і більше. Якщо зачекати кілька місяців після першої публікації, зазвичай з’являються перевірочні роботи інших груп, і саме вони дають відповідь, чи підтвердилось відкриття.

Джерело: theconversation.com

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту