Проаналізувавши дані, зібрані місією Cassini, дослідники виявили сліди великих пилових бур, які формуються в екваторіальних областях супутника. Отже, Титан став третім тілом у Сонячній системі після Землі та Марсу, де виявлено подібне явище. Стаття про відкриття була опублікована у журналі Nature Geoscience.
Титан є одним із найбільш цікавих світів Сонячної системи. Це єдиний відомий нам супутник планети, який має щільну атмосферу, і друге після Землі, космічне тіло, на поверхні якого існують резервуари, наповнені рідиною. На Титані йдуть дощі, течуть річки, є великі озера та моря. Щоправда, на відміну від нашої планети, вони наповнені не водою, а сумішшю рідких вуглеводнів (переважно метану та етану).
Також Титан має чітко виражені сезонні цикли, пов’язані з особливостями його орбіти. Як і на Землі, погода на супутнику змінюється від сезону до сезону. Зокрема, у періоди рівнодення, у тропічних регіонах Титану можуть утворюватися масивні хмари, які спричиняють сильні метанові бурі.
Але це ще не все, у 2009 році, в період літнього сонцестояння у північній півкулі Титану, апарат Cassini зазнімкував кілька надзвичайно яскравих областей у районі екватора супутника. Спочатку вчені припустили, що це метанові хмари. Але подальший аналіз спростував цю гіпотезу.
За словами дослідників, метанові хмари містили б величезні краплі та знаходилися на дуже великій висоті, набагато вище за позначку 10 км, на якій були помічені яскраві ділянки. Також вчені виключили версію, що утворення розташовані на поверхні самого Титану і є замерзлим метановим дощем. У цьому випадку вони мали б інший хімічний підпис і залишалися видимими на зображеннях Cassini набагато довше, ніж у реальності.
Комп’ютерне моделювання показало, що області повинні мати атмосферне походження та розташовуватись досить близько до поверхні. Швидше за все, вони є тонким шаром з дрібних органічних частинок. Оскільки області утворилися над дюнами на екваторі Титану, дослідники зробили висновок, що вони є підняті вітром пилові хмари.
Зонд Huygens, який сів на Титан у 2005 році, виміряв швидкість вітру біля його поверхні. Вона становила 0,3 — 1 м/c. Згідно з розрахунками, для формування виявлених пилових бур потрібні набагато сильніші вітри, ніж ті, що зафіксував Huygens. Вони можуть бути пов’язані з потужними поривами, які виникають перед сезонними метановими штормами. Наявність таких сильних вітрів свідчить, що дюнні поля на екваторі Титану дуже активні та постійно змінюються.
За матеріалами https://www.nasa.gov
