На Венері знайдено можливий біомаркер

Уже багато десятиліть астрономи припускали, що хмари у верхніх шарах атмосфери Венери, де умови значно сприятливіші за нищівну спеку біля її поверхні, можуть містити мікроорганізми. Нещодавно вчені отримали у своє розпорядження важливе свідчення, що підтверджує таку можливість. Вони виявили в атмосфері «Ранкової зорі» молекули фосфіну.

Молекули фосфіну у венеріанській атмосфері. Джерело: ESO/M. Kornmesser/L. Calçada & NASA/JPL/Caltech

Фосфін PH₃ — це сполука водню та фосфору. Його сліди були вперше виявлені в спектрах, отриманих за допомогою радіотелескопа Джеймса Клерка Максвелла (JCMT), який встановлений у Східно-Азіатській обсерваторії на Гавайських островах. Для підтвердження відкриття астрономи залучили 45 антен комплексу радіотелескопів ALMA. Він показав, що в атмосфері Венери дійсно міститься фосфін. Його концентрація невелика — близько двадцяти молекул на мільярд. Але це анітрохи не применшує важливості знахідки. Річ у тім, що на Землі цей газ утворюється виключно під час виробничих процесів або ж унаслідок життєдіяльності мікробів у позбавлених кисню середовищах.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Надалі вчені провели розрахунки, щоб зрозуміти, чи може така кількість фосфіну утворитися в результаті природних небіологічних процесів. Серед альтернативних джерел цієї сполуки розглядали вулканічні виверження, а також реакції, що протікають під час розрядів блискавок і під впливом сонячного світла. Але жодна з цих гіпотез не дозволила навіть наблизитися до отриманих експериментальних даних. Відомі небіологічні джерела виявилися здатні виробити не більше однієї десятитисячної частки спостережуваної кількості фосфіну.

Розрахунки показали, що для того, щоб створити спостережувану концентрацію фосфіну на Венері, земні організми мали б використовувати приблизно 10% своєї максимальної «виробничої потужності». Як відомо, на Землі мікроби витягують фосфати з мінералів або біологічного матеріалу, відновлюють його до фосфору, «додають» до нього водень і, нарешті, виділяють фосфін. Будь-які венеріанські організми, ймовірно, дуже відрізнятимуться від земних, але й вони теж могли б бути джерелом цього газу в атмосфері сусідньої планети.

За словами дослідників, хоч відкриття фосфіну в хмарах Венери й стало абсолютно несподіваним, проте вони повністю впевнені в точності отриманих результатів. Водночас учені визнають, що самого по собі фосфіну недостатньо для доказу присутності життя на «Ранковій зорі». Попри те, що у верхніх шарах її атмосфери тримається вельми комфортна за земними масштабами температура в районі 30°C, знамениті венеріанські хмари складаються з неймовірно концентрованої (близько 90%) сірчаної кислоти. Для будь-яких відомих мікробів вижити в такому середовищі було б надзвичайно важким завданням.

Венера в уявленні художника. Джерело: ESO/M. Kornmesser & NASA/JPL/Caltech

Тому астрономи мають намір продовжити спостереження венеріанської атмосфери в надії зрозуміти, як саме в ній утворюється фосфін. Також відкриття може посприяти поверненню інтересу до другої планети з боку космічних агентств. Відомо, що у NASA, ISRO та «Роскосмосу» є розроблені проєкти нових місій до Венери. Нещодавня знахідка напевно стане вагомим аргументом на користь їх реалізації.

За матеріалами https://www.eso.org

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту