Наймасивніша структура у Всесвіті виявилась схожою на артефакт інків

Надзвичайно масивні об’єкти у Всесвіті виявляються настільки величезними, що навіть здатні спотворити наше уявлення про космос. Однією з таких гігантських структур виявилась Кіпу — найбільший відомий на сьогодні об’єкт у Всесвіті, який отримав свою назву на честь інкської системи письма на основі вузлів. Маса Кіпу сягає вражаючих 200 квадрильйонів сонячних мас, а довжина перевищує 400 мегапарсек, що еквівалентно понад 1,3 млрд світлових років.

Кіпу
Ілюстрація Кіпу найбільшої структури у Всесвіті. Зображення згенероване штучним інтелектом Dall-E

Роль Кіпу в космічній еволюції

Такі структури відіграють ключову роль у формуванні та еволюції Всесвіту. Нове дослідження, опубліковане в журналі Astronomy and Astrophysics, пояснює, що вивчення Кіпу допоможе краще зрозуміти розвиток галактик, уточнити космологічні моделі та вдосконалити вимірювання, пов’язані з розширенням космосу. Провідним автором роботи є Ганс Борінгер з Інституту Макса Планка.

Кіпу
На цьому зображенні показано п’ять нещодавно відкритих надбудов. Кіпу (червоний) — найбільша структура, коли-небудь знайдена у Всесвіті. Інші: Shapley (блакитний), Serpens-Corona Borealis (зелений), Hercules (фіолетовий) і Sculptor-Pegasus (бежевий). Авторство зображення: Bohringer et al.
Bohringer
Ілюстрація показує розподіл галактик у градієнтах щільності. Авторство зображення: Bohringer et al

Кіпу та чотири інші виявлені структури, такі як Велика стіна CfA2, Велика стіна Слоуна, Ланіакея та Велика Стіна Геркулеса — Північної Корони, містять майже половину всіх галактичних скупчень, третину галактик і чверть загальної маси Всесвіту, займаючи 13% його об’єму. За формою вони нагадують вузликові шнури, через що й отримали назву. Ці структури були ідентифіковані за допомогою рентгенівських спостережень у межах проєкту CLASSIX (Cosmic Large-Scale Structure in X-rays). Рентгенівське випромінювання, яке виникає в гарячих внутрішньокластерних газах, стало ключем до створення мап матерії, яка формує ці космічні гіганти.

Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Журнал Марс №1 2024 (190)

До товару

Вплив на спостереження Всесвіту

Масивність таких об’єктів має великий вплив на спостереження. Наприклад, їхня гравітація змінює реліктове випромінювання — космічний мікрохвильовий фон (КМФ), який залишився після Великого вибуху. Цей ефект, відомий як інтегрований ефект Сакса — Вольфа, викликає флуктуації у КМФ, які можуть спотворювати наші дані про ранній Всесвіт. Вплив надбудов також ускладнює вимірювання сталої Hubble, оскільки локальні гравітаційні рухи, викликані їхньою масою, можуть спотворювати результати.

Кіпу
Кіпу інків у Національному музеї Ліми. Фото: Wikipedia

Крім того, надбудови можуть змінювати зображення неба через явище гравітаційного лінзування. Воно може створювати викривлення, які впливають на точність космологічних спостережень. Водночас симуляції за моделлю Лямбда-CDM, яка є стандартною моделлю космології, передбачають існування подібних структур. Це підтверджує, що їхнє вивчення є критично важливим для перевірки наших теорій.

Перспективи досліджень

Цікаво, що такі мегаструктури не є постійними утвореннями. У майбутньому вони розпадуться на менші частини через гравітаційний колапс. Але зараз вони унікальні за своїми властивостями та впливом на оточення і потребують детального дослідження. За словами авторів, аналіз Кіпу та її середовища може пролити світло на процеси, що впливають на формування й еволюцію галактик.

Ця робота — лише початок дослідження найбільших структур у Всесвіті, які, попри свою тимчасовість, мають величезне значення для розуміння космічної еволюції.

Раніше ми повідомляли про те, як було виявлене джерело найбільших магнітних полів у Всесвіті.

За матеріалами universetoday.com

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту