Найпотужніший шторм Сонячної системи: чи зникне коли-небудь Велика Червона Пляма?

Юпітер — найбільша планета Сонячної системи з абсолютно шаленою погодою. Всю її огортають величезні хмари, що швидко рухаються. На газовому гіганті справді постійно вирують шторми. Деякі з них перевищують за розміром Землю. Найбільший із них — відома Велика Червона Пляма.

Велика Червона Пляма. Джерело: NASA/JPL-Caltech/SwRI/MSSS/Kevin M. Gill

Велика Червона Пляма (ВЧП) — найвідоміша деталь поверхні Юпітера. Цей найбільший вихровий шторм Сонячної системи має антициклонічну природу — гази, що складають атмосферу гігантської планети, в його центральних областях опускаються до глибших шарів. ВЧП розташована між Південним екваторіальним і Південним тропічним пасмом, його центр постійно тримається біля 22° південної широти, за довготою він коливається з амплітудою приблизно 1° і періодом 90 земних днів. До його середнього положення прив’язана одна з систем юпітеріанських (йовіграфічних) координат — так звана Система II.

Комплект журналів Місяць, Сонце та Юпітер & Сатурн
Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Комплект журналів Місяць, Сонце та Юпітер & Сатурн

До товару

Хмари у ВЧП обертаються проти годинникової стрілки, зараз період їхнього обертання складає приблизно 4,5 земних діб. Оскільки концентрація забарвлених домішок у них (здебільшого це сполуки сірки та фосфору) зростає з глибиною, вони надають плямі характерний червоно-коричневий колір. Попри те, що глибинні шари юпітеріанської атмосфери мають вищу температуру, на інфрачервоних зображеннях ВЧП не здається теплішою за її найближче оточення. Мабуть, це пов’язано з динамікою руху газів у гігантському антициклоні.

Перші згадки про спостереження ВЧП знайдені в записах відомого англійського вченого Роберта Гука, зроблених 1664 року. Але його дані виявилися занадто суперечливими, тому першовідкривачем юпітеріанського шторму вважається італієць Джованні Кассіні. Він уперше помітив пляму 1665 року, і слідкував за нею майже до самої своєї смерті у 1712-му.

А далі почалася доволі цікава історія. Річ у тім, що в подальші роки астрономи неначе повністю перестали помічати це величезне утворення, попри те, що спостережень проводилося все більше, а їхня техніка постійно вдосконалювалася. Наступна згадка про ВЧП зустрічається лише 5 вересня 1831 року, а регулярно спостерігати її почали з 1879-го.

Юпітер. У центрі диска планети виділяється Велика Червона Пляма. Джерело: NASA, ESA, A. Simon (Goddard Space Flight Center) and M.H. Wong (University of California, Berkeley)

До кінця XIX століття пляма поступово збільшувалася, потім на кілька десятків років її розмір стабілізувався: довжина перевищила 40 тис. км, а ширина (в меридіональному напрямку) сягнула майже 22 тис. км. Згодом ВЧП почала зменшуватися: спочатку повільно, а з 90-х років минулого століття — дедалі швидше. Зараз її розмір скоротився майже вдвічі. У меридіональному напрямку вона стискається повільніше, і вчені вважають, що до 2040-го її форма з еліптичної зміниться на округлу. Колір плями за минулі роки теж став менш виразним.

Якою може бути подальша доля ВЧП? Відповісти на це запитання досить важко, адже це унікальне утворення — нічого подібного вчені не бачили, а тому не мають жодних вихідних даних для прогнозування. В юпітеріанських хмарах постійно виникають шторми циклонічного й антициклонічного характеру, але всі вони значно менші за розмірами та не існують довше кількох років. Великі вихрові структури спостерігалися на інших планетах-гігантах: на Сатурні — Велика Біла Пляма, на Нептуні — Велика Темна Пляма. Однак і вони протрималися відносно недовго. Натомість головна відзнака Юпітера прикрашає його протягом століть.

Прогнози стосовно майбутнього ВЧП сильно залежать від того, чи має стосунок деталь, яку спостерігав Кассіні у XVII-XVIII століттях, до тієї структури, яку астрономи відслідковують із 1831 року. Насправді зв’язок між ними неочевидний і це цілком могли бути різні шторми в юпітеріанській атмосфері, один із яких розпався невдовзі після смерті свого першовідкривача, тоді як другий утворився на початку XIX століття, пережив максимум потужності, а зараз на очах учених поступово вщухає. В такому разі жити йому лишилося відносно недовго — цілком можливо, що наступне століття найбільша планета зустріне вже без своєї головної прикраси.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту
Велика Червона Пляма. Джерело: NASA/Bjorn Jonsson

Нещодавно з’явилися вірогідні підтвердження цієї версії. У 2019 році багато спостерігачів повідомляли про те, що від країв ВЧП почали відриватися невеличкі світлі вихори, що потім швидко зникали. Цей процес триває й досі. Його вважають однією з ознак швидкого розмиття антициклону. Хоча, як уже згадувалося, всі подібні явища вчені спостерігають уперше, а тому важко однозначно сказати, про що вони свідчать. Станом на середину 2022 року довжина гігантського шторму все ще перевищувала 20 тис. км, а ширина сягала майже 16 тис. км. Його досі можна побачити в невеликі астрономічні інструменти зі збільшенням не менше 80 крат і переконатися в тому, що найвідоміша деталь хмарного покриву Юпітера перебуває на своєму звичному місці.

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту