Подія AT2019ijn, зафіксована 2019 року, належить до рідкісного класу швидкозмінних оптичних транзієнтів. Нове дослідження показує, що вона могла бути струменем речовини, викинутим надмасивною чорною дірою в центрі карликової галактики.
Загадковий блакитний транзієнт
Китайські науковці дослідили незвичайну подію AT2019ijn, яка спостерігалася Центром відстеження транзієтів ім Цвіккі сім років тому. Як повідомляє сайт Рhys.org, нещодавно в журналі The Astrophysical Journal Letters з’явилося дослідження, в якому вони намагаються з’ясувати її природу.
Взагалі транзієнтами в астрономії називають будь-які явища, які спостерігаються в небі тільки невеликий обмежений період часу, а потім зникають назавжди чи на тривалий час. Найвідоміший приклад — наднові, але чим ретельніше науковці вдивляються в нічну темряву, тим більше різноманітних їхніх видів бачать.
Ще в момент спостереження AT2019ijn була класифікована як швидкоплинний транзієнт оптичного діапазону — дуже рідкісний різновид тимчасових подій, повний цикл розвитку яких триває до пари тижнів, а пік інтенсивності випромінювання припадає на блакитну частину видимого спектру. Однак тепер дослідники зібрали дані всіх доступних астрономічних інструментів, які спостерігали цю подію в різних ділянках електромагнітного спектра, і дійшли цікавого висновку.
Що показали дослідження
Нове дослідження насамперед спиралося на вже наявні спостереження. Незвичайна подія сталася поблизу карликової галактики з червоним зміщенням 0,27. Це означає, що вона розташована не на краю спостережуваного Всесвіту, але й недостатньо близько, щоб можна було детально її дослідити.
Точніше, вдалося встановити криву блиску. Спочатку абсолютна величина події виросла до -21 протягом 5 діб, а потім повільно знижувалася впродовж місяця. І це дуже схоже на широкоплинні транзієнти оптичного діапазону, але все ж спадання яскравості триває надто вже довго.
І це змусило науковців спробувати порівняти AT2019ijn з іншими видами транзієнтів. Зокрема, довгий спад скоріше характерний для суперсвітних наднових та подій припливного руйнування. Найцікавіші результати отримали під час аналізу події в радіодіапазоні. Тут яскравість зростає надзвичайно повільно й досягає максимуму лише на 641-шу добу після початку події.
При цьому в радіодіапазоні AT2019ijn виявилася значно яскравішою за будь-який відомий швидкоплинний оптичний транзієнт чи суперсвітну наднову. Водночас її радіовипромінювання можна порівняти з тим, що спостерігається під час припливного руйнування зорі надмасивною чорною дірою.
Зрештою, науковці дійшли висновку, що є дві можливості того, чим була подія, що породила AT2019ijn. Це був або спалах поблизу від надмасивної чорної діри, що супроводжувався утворенням релятивістського струменя. Або аналогічний струмінь, що вирвався з магнетара. Саме спрямованістю в наш бік пояснюється затримка затухання. Хоча не виключено, що це щось абсолютно нове.
