Характерні темні смуги, які спостерігаються на деяких марсіанських схилах, не мають жодного стосунку до води. Про це свідчать результати нового дослідження, проведеного планетологами з Університету Брауна і Бернського університету.
Ще в 1970-х роках апарати Viking зазнімкували дивні темні смуги завдовжки в десятки метрів, що немов стікають марсіанськими скелями та стінами кратерів. Деякі з них існують десятиліттями, тоді як інші зникають за один сезон.
Найбільш приваблива теорія пов’язувала їхнє походження з водою. Хоча сучасний Марс — це посушлива планета, де температура рідко підіймається вище за нуль, вважалося, що солона вода може просочуватися з підземних джерел (наприклад, з підповерхневого льоду або водоносних горизонтів), і короткий час існувати на холодній марсіанській поверхні. Однак нове дослідження вказує на зовсім інше пояснення: сухий процес, пов’язаний з діяльністю вітру та пилу.
Вченим допомогли дійти такого висновку алгоритми машинного навчання. Натренувавши їх на підтверджених спостереженнях смуг, вони потім використали ШІ для сканування 86 000 супутникових знімків високої роздільної здатності. Результатом цієї роботи стала перша глобальна карта марсіанських смуг, що містить інформацію про більш ніж 500 000 їхніх окремих особливостей. Потім учені порівняли її з базами даних і каталогами інших параметрів марсіанської поверхні, таких як температура, швидкість вітру, вологість, активність обвалів тощо.
Геостатистичний аналіз показав, що смуги на схилах не з’являються в місцях, де можна було б знайти ознаки рідкої води або інею. Наприклад, водянисті схили мали б бути спрямовані в певний бік, відчувати різкі перепади температур або існувати в умовах високої вологості. Натомість дослідження показало, що такі смуги найчастіше трапляються в районах із сильними вітрами та підвищеною пиловою активністю.
На думку вчених, це вказує на те, що смуги утворюються, коли тонкі шари дрібного пилу сповзають униз крутим схилом. Конкретні причини можуть бути різними. Смуги на схилах частіше зустрічаються поблизу недавніх ударних кратерів, де ударна хвиля могла збити поверхневий пил. Водночас повторювані лінії зазвичай трапляються в місцях, де часто відбуваються пилові дияволи або каменепади.
Це відкриття має серйозні наслідки для майбутніх досліджень Марса. Хоча придатні для життя середовища можуть здатися хорошими об’єктами для досліджень, NASA воліє триматися від них на відстані. Будь-які земні мікроби, які залишилися на космічному апараті, можуть забруднити їх, ускладнивши пошук життя на Марсі. Однак, якщо вчені мають рацію, ризик забруднення в місцях розташування смуг не такий вже й великий.
Раніше ми розповідали про те, як марсохід Perseverance зазнімкував досвітній Марс.
За матеріалами Phys.org
