Наш Всесвіт рівномірно заповнений реліктовим випромінюванням, що утворилося в епоху рекомбінації водню через 380 тис. років після Великого Вибуху. Його виявлення вважається одним із найважливіших астрофізичних відкриттів XX століття.
А як щодо видимого діапазону? Відповісти на це питання набагато складніше. На небі є безліч джерел «засвітлення», які заважають визначити справжню яскравість Всесвіту. Навіть якщо вивести космічну обсерваторію за межі земної атмосфери (як, наприклад, телескоп Hubble), на неї все одно впливатиме один дуже важливий чинник: сама Сонячна система, а точніше — наше Сонце та його світло, яке відбивається планетами, малими тілами та міжпланетним пилом.
На щастя, у розпорядженні вчених є космічний апарат, який настільки відійшов від Сонця, що випромінювання нашого світила вже практично не «засвічує» його камеру. Йдеться про зонд New Horizons, який знаходиться на відстані понад 50 а.о. (7,5 млрд км) від Землі.
У межах проєкту з визначення яскравості Всесвіту New Horizons виконав серію спостережень неба. Далі астрономи відняли з отриманих даних усі відомі джерела засвічення (на зразок зір Чумацького Шляху та зодіакального світла). Результати дослідження піднесли невеликий сюрприз: виявилося, що яскравість спостереженого Всесвіту, перевершує зроблені раніше прогнози.
На цей час вчені запропонували кілька можливих пояснень цієї розбіжності. Згідно з однією з версій, на околицях Чумацького Шляху знаходиться значна кількість карликових галактик, які занадто тьмяні й розсіяні, щоб ми могли їх виявити, проте їхні зорі роблять вагомий внесок у загальну яскравість. Не виключено також, що вся справа у значній кількості світил у міжгалактичному просторі або їх надлишка у галактичному гало. Нарешті все може пояснюватися тим, що в спостереженій частині Всесвіту існує помітно більше далеких й надзвичайно тьмяних галактик, ніж пророкують наявні моделі.
За матеріалами https://hubblesite.org
