Титан по праву вважається одним зі світів Сонячної системи, що найбільш інтригують. Це єдиний відомий нам супутник планети, що має щільну атмосферу, і друге – після Землі – космічне тіло, на поверхні якого існують резервуари, наповнені рідиною.
Ми знаємо, що на Титані йдуть дощі, течуть річки, є великі озера та моря. Щоправда, на відміну від нашої планети, вони наповнені не водою, а сумішшю рідких вуглеводнів — переважно метану й етану. Також передбачається, що під поверхнею супутника існує глобальний океан, що складається із суміші води, аміаку та мінеральних солей.
Завдяки активному гідрологічному циклу Титан має дуже різноманітний ландшафт. Багато деталей рельєфу з його поверхні нагадують земні. Отже, попри суттєві відмінності у складі атмосфери, температурі та гравітації, на обох тілах протікають схожі геологічні процеси.
Це підтверджує перша глобальна планетологічна карта Титану. Вона була створена командою американських дослідників з урахуванням інформації, зібраної місією Cassini. У період з 2004 до 2017 р. апарат виконав понад 120 близьких прольотів супутника. Завдяки радару та інфрачервоному спектрометру йому вдалося зазирнути під вуглеводневий туман, що приховує титаніанську поверхню, та отримати дані про будову.
Карта показує, що характер поверхні Титану дуже залежить від широти. Наймолодшими утворами на ньому є дюнні поля, сконцентровані в районі екватора, та метанові озера на полюсах. Також Cassini виявив кілька кратерів, але загалом їх набагато менше, ніж на інших супутниках Сатурна: під дією ерозії сліди ударних формацій досить швидко стираються. Більша частина найбільшого сатурніанського місяця зайнята рівнинними ділянками, покритими органічними речовинами. Вони домінують у середніх широтах супутника.
За матеріалами: https://www.nasa.gov
