100 років тому сталося повне сонячне затемнення, якому судилося увійти в історію науки. По-перше, воно тривало майже сім хвилин, ставши найдовшою подібною подією більш ніж за 500 років. По-друге, астрономи скористалися затемненням, щоб перевірити нову теорію, яка недавно з’явилася — Загальну теорію відносності (ЗТВ).
Ейнштейн опублікував свою теорію у 1915 році. Повне сонячне затемнення 1919 року дало чудовий шанс протестувати її експериментально, дослідивши питання про те, чи дійсно тяжіння Сонця викривляє та спотворює світло від далеких зір.
Три астронома виконали цей експеримент. Артур Еддінгтон та Ендрю Кроммелін (Arthur Eddington, Andrew Crommelin) вирушили в місця, через які проходила смуга затемнення (острів Прінсіпе в Західній Африці та місто Собрал у Бразилії), а Френк Вотсон Дайсон (Frank Watson Dyson) координував їхню роботу в Англії. Еддінгтону та Кроммеліну вдалося отримати зображення сонячної корони і зорі, що стали тимчасово видимими. Подальший аналіз фотопластинок підтвердив правоту Ейнштейна. Видимий стан зір дійсно відрізнявся від їх небесних координат. Це ознаменувало початок нової епохи у фізиці.
На жаль, оригінальні фотопластинки, отримані під час експедиції 1919 року, були втрачені. На щастя, астрономи встигли зробити копії, що дозволило вченим всього світу переконатися у вірності передбачень ЗТВ.
Одна з цих копій потрапила до Гейдельберзької обсерваторії та нещодавно була зацифрована за допомогою сучасних методів обробки знімків. Як наслідок, було отримане найбільш детальне зображення затемнення 1919 року. На знімку видно чудові деталі сонячної корони та гігантський протуберанець, що викидається Сонцем. Також на знімку можна побачити зорі сузір’я Тельця, які були використані для перевірки ЗТВ.
За матеріалами https://www.eso.org
