Пари карликових зір виявилися новим джерелом періодичних радіоімпульсів

Науковці виявили новий тип джерела радіоімпульсів, період яких може становити сотні хвилин. Ним виявилися тісні пари, що складаються з білого та червоного карликів.

Періодичні джерела сигналів

Група вчених, що спостерігала протягом останніх років небо у радіодіапазоні, виявила новий тип джерел періодичного радіовипромінювання. Вони походять від ззовні зовсім непримітних подвійних систем.

Астрономи працюють із джерелами випромінювання, які працюють на різних довжинах хвиль. Зазвичай вони існують постійно, нехай і змінюють інтенсивність. Проте є і ті явища, які виникають лише на певний час, аби зникнути назавжди. Насамкінець, є сигнали, які приходять до нас із певною періодичністю.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Найхарактерніший приклад останнього випадку — пульсари. Це нейтронні зорі, що швидко обертаються і при цьому поглинають речовину з сусіднього світила. Проте їхній період вимірюється секундами. А чи є космічні об’єкти, що випромінюють енергію з більшою періодичністю й при цьому не припиняють це робити тривалий час.

Таємничі червоні карлики

Саме такі й знайшла нещодавно міжнародна команда науковців. Загалом за останні кілька років знайдено сім подібних об’єктів. Причому спочатку вони сильно спантеличили вчених. Бо коли почали дивитися, яким видимим об’єктам відповідають джерела, то виявили, що це — червоні карлики.

Червоні карлики — дивовижні зорі, які часто відрізняються бурхливою поведінкою. Однак для того, аби бути джерелом регулярних спалахів, які видно за тисячі світлових років, вони занадто маленькі. Тому там мало бути щось іще.

І це «щось іще» виявилося білим карликом. Залишком мертвого світила, який недостатньо масивний для того, аби стати нейтронною зорею, але все одно здатний перетягувати на себе частину речовини з більшого за розміром, але не за масою, компаньйона.

Щось подібне, схоже, і відбувається у відкритих системах. Тільки білі карлики значно менші й тьмяніші за червоні. Тому розгледіти їх можна тільки за допомогою спектроскопії. При цьому відкриті системи не пояснюють усі відкриті довгоперіодичні транзієнти. Автори дослідження кажуть, що є й інші сигнали, які ще чекають на своє пояснення.

За матеріалами phys.org