Астрономи, які працюють із телескопом James Webb (JWST), опублікували знімок одного з найцікавіших об’єктів Чумацького Шляху. На ньому представлено зоряне надскупчення Westerlund 1.
Зараз у Чумацькому Шляху щорічно утворюється лише кілька зір, але в далекому минулому ситуація була зовсім іншою. Ймовірно, пік зореутворення припав на період близько 10 млрд років тому. Тоді в нашій галактиці щорічно народжувалися десятки, а то й сотні зір. Відтоді цей показник неухильно знижувався.
Астрономи вважають, що більша частина стародавнього зореутворення відбувалася в масивних скупченнях, також відомих, як зоряні надскупчення. Їхня маса перевищувала сонячну щонайменше в 10 тисяч разів і вони були «упаковані» в неймовірно малий об’єм. Нині в нашій галактиці залишилося лише кілька таких надскуплень.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналів Сонце, Місяць та Марс
До товаруНайбільшим і водночас найближчим до Землі з надскуплень Чумацького Шляху є Westerlund 1. Воно розташоване на відстані 12 тисяч світлових років від Землі. Його маса становить від 50 до 100 тисяч сонячних, вік — від 3,5 млн до 5 млн років.
Унікальність Westerlund 1 полягає у великому, щільному та різноманітному населенні масивних світил, яке не має аналогів в інших відомих скупченнях Чумацького Шляху. У ньому можна знайти все: від зір Вольфа-Райє до жовтих гіпергігантів. Якби наша Сонячна система перебувала в центрі цього дивовижного скупчення, земне небо було б заповнене сотнями зір, таких же яскравих, як повний Місяць. Westerlund 1 містить так багато масивних світил, що за період менше ніж 40 мільйонів років у ньому спалахне понад 1 500 наднових. Передбачається, що в майбутньому він, найімовірніше, перетвориться з відкритого скупчення на кулясте.
Усе це робить Westerlund 1 ідеальною природною лабораторією, що дає змогу вивчати формування та еволюцію масивних світил. Спостереження JWST дозволили виявити в ньому популяцію маломасивних світил і дослідити середовище навколо найбільш масивних зір. Це допоможе астрономам зрозуміти, як зворотний зв’язок (зоряні вітри, наднові тощо) впливає на навколишнє середовище і загальний процес зореутворення в їхніх рідних хмарах.
Ви також можете почитати, як «потроєна» наднова допомогла James Webb розрахувати швидкість розширення Всесвіту.
За матеріалами Esawebb
