Правота Ейнштейна: отримані беззаперечні докази обертання чорної діри M87*

Надмасивна чорна діра M87*, що стала світовою сенсацією в 2019 році, коли вона вперше була сфотографована, знову привернула увагу світової наукової спільноти. Вчені вперше підтвердили той факт, що вона обертається. Про це відкриття оголосили 27 вересня. Проте поки що залишається загадкою, наскільки швидко обертається M87*.

Зображення чорної дірки у центрі галактики M87 у поляризованому світлі. Джерело: EHT Collaboration
Зображення чорної діри у центрі галактики M87 у поляризованому світлі. Джерело: EHT Collaboration

Понад 20 років мережа радіотелескопів спостерігала за чорною дірою, розташованою у самому центрі галактики Messier 87 (M87), що перебуває на відстані близько 55 млн світлових років від Землі в сузір’ї Діви. Найбільше зацікавлення вчених викликав потужний струмінь випромінювання, що виходив з полюсів чорної діри. Згідно з новими даними, цей релятивістський струмінь коливається, немов маятник, та має стабільний 11-річний цикл. Науковці стверджують, що це наслідок гравітаційної взаємодії між чорною дірою, яка обертається та масивніша від Сонця у 6,5 млрд разів, і акреційним диском матеріалу, що оточує її, надаючи беззаперечні докази її обертання.

Згідно з новим дослідженням, струмінь змінює свій напрямок приблизно на 10 градусів кожні 11 років. Результати цього дослідження узгоджуються з теоретичними моделями, розробленими на суперкомп’ютерах, і допомагають краще розуміти, як формуються та еволюціонують чорні діри, перетворюючись у найжахливіші об’єкти у Всесвіті.

Чорні діри та передбачення Ейнштейна

У 2019 році астрономи помітили джети, які виходили з чорної діри ближче до нас, на відстані приблизно 8000 світлових років від Землі. Ці струмені коливалися всього лише кілька хвилин, і це було найшвидшими коливаннями такого роду, яке спостерігали астрономи. Нові дані показують, що струмені чорної діри M87* рухаються набагато повільніше. Але вони все ще відповідають теоретичним передбаченням, зробленим Альбертом Ейнштейном у його загальній теорії відносності.

Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Журнал №1 2021 (182)

До товару

Згідно з цією теорією, чорна діра, яка обертається, настільки масивна, що вигинає навколишній простір і час всередину. Це явище називається Frame-dragging. Особливість цього ефекту полягає в тому, що вісь обертання чорної діри не ідеально збігається з віссю обертання навколо неї акреційного диска, з якого чорна діра поглинає зоряний матеріал. Це призводить до того, що струмені чорної діри дрібно коливаються, і саме це виміряли в новому дослідженні.

Незрозумілі процеси чорних дір

Конкретні процеси, які викликають обертання чорних дір, поки що невідомі вченим. Головна теорія вказує на те, що менші чорні діри формуються, поглинаючи зоряний матеріал через акреційний диск, і це змушує їх обертатися дуже швидко. Протягом мільйонів років вони зіштовхуються і, зрештою, об’єднуються, стаючи надмасивними чорними дірами.

Очікується, що чорні діри другого покоління, такі як M87*, обертаються повільніше, порівняно з їхніми молодшими попередниками. Щоб підтвердити цю гіпотезу, дослідникам потрібно дослідити швидкість обертання чорних дір різних розмірів.

Раніше ми повідомляли про те, що астрономи засумнівалися у правдивості першого фото чорної діри.

За матеріалами Space.

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту