Спільні зусилля астрономів-аматорів і професіоналів дозволили з’ясувати склад хмар Юпітера, розв’язавши тривалу загадку. Виявилося, що вони складаються не з аміачного льоду, як вважалося раніше, а з гідросульфіду амонію, змішаного зі смогом.
Результати опублікували в журналі Journal of Geophysical Research: Planets. Відкриття стало можливим завдяки астроному-аматору доктору Стівену Гіллу з Колорадо. Використовуючи доступні телескопи та спеціальні фільтри, він показав, що аміак і тиск у верхніх шарах хмар Юпітера можна нанести на карту. Це підтвердило, що хмари розташовані на значно більшій глибині, ніж вважали раніше, у теплій атмосфері, де неможлива конденсація аміаку.
Дослідження очолив професор Патрік Ірвін з Оксфордського університету. Його команда застосувала метод Гілла до даних, отриманих інструментом MUSE на Дуже великому телескопі (VLT) у Чилі. MUSE використовує спектроскопію для картографування аміаку і хмар в атмосфері Юпітера. Моделювання взаємодії світла з газами та хмарами підтвердило, що основні хмари Юпітера розташовані значно глибше і складаються з гідросульфіду амонію.
Раніше подібні результати отримували складними методами, доступними лише кільком групам у світі. Однак метод Гілла виявився значно простішим і доступнішим. Це підтвердило, що основні хмари Юпітера перебувають під значно вищим тиском, ніж очікувано для аміачного льоду.
Магазин від Universe Space Tech
Комплект журналов Луна, Солнце и Юпитер & Сатурн
До товару«Цей простий метод дозволив нам побачити, що основні хмари Юпітера не можуть бути аміачним льодом. Результати доводять, що навіть аматори можуть відкривати нові горизонти у вивченні атмосфери Юпітера», — зазначив професор Ірвін. Доктор Гілл додав, що його метою було продемонструвати, як за допомогою доступного обладнання можна зробити вагомий внесок у науку.
Цей метод дозволяє аматорам відстежувати зміни в атмосфері Юпітера, зокрема у смугах, штормах і Великій Червоній Плямі. За словами Джона Роджерса з Британської астрономічної асоціації, це допомагає пов’язувати погодні зміни на планеті з коливаннями аміаку.
Фотохімічні процеси, активні в атмосфері Юпітера, пояснюють, чому аміак не утворює густі хмари. Аміак змішується з фотохімічними продуктами, утворюючи гідросульфід амонію, який надає хмарам характерні червоні й коричневі відтінки. У регіонах з інтенсивною конвекцією можуть утворюватися аміачні льодові хмари, які спостерігали космічні апарати, зокрема Galileo і Juno.
Метод також застосували для дослідження Сатурна. Результати показали, що й там основні хмари розташовані нижче рівня конденсації аміаку, що вказує на схожі фотохімічні процеси.
Це відкриття підтверджує, що співпраця астрономів-аматорів і професіоналів може значно розширити наше розуміння динаміки атмосфер газових гігантів.
Раніше ми повідомляли про те, як у Юпітера виявили дивовижну схожість із Землею.
За матеріалами Phys.org
