Перші астероїди були відкриті на початку XIX століття й довго вважалися самостійними планетами. Власне, об’єкт, що отримав номер 1 — Церера — пізніше справді «перекваліфікували» у планету (щоправда, карликову). Під номером 3 в астероїдному каталозі значиться Юнона (3 Juno). Цього року вона пройде протистояння 3 березня.
Відкрив Юнону німецький астроном Карл Людвіг Гардінг 1 вересня 1804 року. Для цього йому знадобився телескоп з об’єктивом діаметром лише 5 см — як у невеликої сучасної зорової труби. За пропозицією першовідкривача, нове небесне тіло назвали на честь богині Юнони, дружини Зевса у давньоримській міфології.
Вже у XX столітті з’ясувалося, що це небесне тіло не таке вже й велике: його середній діаметр складає близько 250 км, тобто за цим показником воно займає лише 11-те місце серед об’єктів Головного астероїдного поясу. Відбивну здатність поверхні Юнони у видимому діапазоні (альбедо) теж не можна назвати видатною — вона не перевищує 24%, що у півтора раза менше, ніж у наступної за номером Вести (4 Vesta). Як же за таких скромних показників вона примудрилася опинитись у першій трійці відомих астероїдів?
Річ у тім, що орбіта Юнони, хоч і не сильно менша за розміром за орбіти відкритих перед нею Церери та Палади, але має значно більший ексцентриситет (0,2562), тобто набагато сильніше відрізняється від кола. Завдяки цьому в перигелії цей астероїд може підходити до Сонця на відстань менше двох астрономічних одиниць (близько 300 млн км), і якщо він у цей момент опиниться у протистоянні — його відстань від Землі складе трохи більше 1 а.о.
Щоправда, такі «оптимальні» протистояння трапляються досить рідко — наприклад, щось подібне спостерігалось у 2018-му, коли в середині листопада відстань до Юнони зменшилася до 1,039 а.о. (155 млн км), а її видимий блиск перевищив сьому зоряну величину. Нинішнього року астероїд не підійде до нас ближче ніж на 1,677 а.о. (251 млн км), яскравість його при цьому сягне 8,5ᵐ. Рухається він на тлі небагатої яскравими зорями ділянки неба у південній частині сузір’я Лева, майже в 5° північніше небесного екватора, та прямує до непримітного сузір’я Секстанта. Для спостережень потрібна програма-планетарій або зоряна карта з об’єктами до 9-ї величини та хоча б невеликий бінокль із діаметром об’єктива не менше 40 мм.
Наступне протистояння Юнони поблизу її перигелію очікується наприкінці жовтня 2031 року.
Цікаво, що саме Юнона стала «героїнею» першої в історії астероїдної окультації — закриття астероїдом далекої зорі, яке вдалося спостерігати із Землі. Це сталося 19 лютого 1958 року.
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
