Це зображення, отримане телескопом Hubble, демонструє, що відбувається, коли хмара міжзоряної речовини зближується із зорею. На знімку ми бачимо «туманність Меропи», також відому як IC 349. Її відкрив американський астроном Едвард Барнард (Edward Barnard) 1890 року.
Туманність являє собою хмару міжзоряного газу і пилу, що проходить крізь зоряне скупчення Плеяди з відносною швидкістю 11 км/c. Наразі IC 349 перебуває на відстані всього 0,06 світлового року від зорі Меропа (власне зоря розташована в правому верхньому кутку, прямо за межею кадру). Пилові частинки хмари розсіюють і відбивають зоряне світло, що дає можливість її спостерігати. Для класифікації таких об’єктів астрономи використовують термін «відбивна туманність».
Зближення зі світилом серйозно вплинуло на зовнішній вигляд IC 349. Тиск зоряного світла діє як своєрідне сито для пилових частинок у туманності. У міру її наближення до зорі дрібні частинки сповільнюються сильніше, ніж більші. Характерні, майже прямі лінії, які можна побачити на знімку, складаються з великих пилинок. Дрібні порошинки, які «відстають», формують тонку структуру в лівому нижньому кутку.
У наступні кілька тисяч років IC 349 продовжить зближуватися із зорею. Якщо газопилова хмара переживе цю зустріч, то, врешті-решт, пройде повз неї, після чого продовжить свою подорож Чумацьким Шляхом.
За матеріалами http://www.esa.int
