Що цікавого можуть розповісти марсіанські «пилові дияволи»

Вчені продовжують вивчати марсіанські вихори, які називаються «пиловими дияволами». Вони мають чималий вплив на атмосферу Червоної планети, але і їхнє утворення залежить від багатьох факторів.

Пилові дияволи
«Пилові дияволи» на Марсі. Джерело: NASA

«Пилові дияволи» на Марсі

Нещодавно NASA отримала від камери High Resolution Imaging Experiment (HiRISE), що розташована на борту космічного апарата Mars Reconnaissance Orbiter, зображення «пилового диявола», який мандрує поверхнею Марса. Таку назву отримали невеликі вихори, які існують не тільки на Червоній планеті, а й на Землі.

Цього разу апарат, що вже багато років працює на орбіті Марса, побачив «пилові дияволи» на рівнині Сирія, хоча до того неодноразово бачив їх в інших місцях, наприклад, на Амазонійській рівнині, розташованій у південній півкулі планети, в каньйоні Ганга, що є частиною системи долини Марінер, а також поблизу від Нільських гряд.

«Пиловий диявол» на рівнині Сирія
«Пиловий диявол» на рівнині Сирія. Джерело: NASA/JPL-Caltech/UArizona

Загалом «пилові дияволи» на Марсі дуже нагадують ті, що виникають на Землі. Різниця лише в тім, що вони можуть сягати висоти 20 км. Попри це, вчені уважно їх вивчають упродовж багатьох років.

Що цікавого можуть розповісти марсіанські вихори?

Як і на Землі, першопричиною «пилових дияволів» на марсі є Сонце. Наше світило нагріває повітря над поверхнею планети, й воно починає підійматися, формуючи щось на зразок потоків-колон. Поступово повітря у них починає обертатися й цей рух стає все швидшим і швидшим. Вітер починає підіймати пил, який затягує все вище і вище.

Попри те, що пилові дияволи мають відносно невеликі розміри, вони здійснюють чималий вплив на атмосферу планети. Відомо, що значна частка пилу в ній завдячує своїй появі саме цим вихорам. А цього вже достатньо, щоб відчутно вплинути на клімат Марса.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Крім того, «пилові дияволи» лишають по собі на поверхні планети помітні сліди та борозни. Тож, вивчаючи їх, вчені можуть чимало дізнатися не тільки про атмосферу Марса, а й про те, як формуються його ландшафти.

Відомо, що масштабні пилові бурі на Марсі стирають сліди «пилових дияволів». Отже, аналізуючи їх, можна зрозуміти, як часто в тих чи інших районах планети відбуваються ці глобальні атмосферні явища.

«Пилові дияволи» на Марсі мають чимале значення для функціонування місій на поверхні. За останні 20 років вони неодноразово проходили поруч із різними марсоходами. Вітер у цей момент допомагав очистити сонячні панелі від пилу, який вкриває їх із часом і блокує роботу.

Вплив осі обертання Марса

Одне з глобальних питань, пов’язаних із «пиловими дияволами» на Марсі, залежить від впливу на них утворення нахилу осі планети. На Землі він змінюється між 22,1° та 24,5° з періодичністю у 41 тис. років і є головним чинником, який впливає на зміну пір року та утворення вихорів.

Однак така невелика зміна нахилу осі характерна тільки для Землі. Для нашої планети її стабілізує Місяць. У Марса також є два супутники, проте вони зовсім маленькі й стабілізувати кут осі обертання не можуть. Тому він може змінюватися у межах від 15 до 45 градусів.

Нещодавно вчені вже довели, що такі зміни можуть дуже сильно впливати на клімат планети та робити її значно більш схожою на Землю. Цілком можливо, що це впливає і на утворення «пилових дияволів».

За матеріалами phys.org.

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту