У центрі Чумацького Шляху відбуваються потужні спалахи. Вони пов’язані з процесами навколо надмасивної чорної діри. Науковці сподіваються, що спостереження за ними допоможуть зрозуміти глобальні закономірності того, як змінюється наша зоряна система з часом.
Спостереження за центром нашої Галактики, повним загадок
Глибоко в замерзлому серці Антарктиди телескоп Південного полюса спостерігає за одним із найекстремальніших районів нашої Галактики й нещодавно зафіксував там надзвичайну подію. Астрономи виявили потужні зоряні спалахи, що вириваються із зір поблизу надмасивної чорної діри в центрі Чумацького Шляху. Це не звичайні зоряні спалахи, а вивільнення енергії такої інтенсивності, що найдраматичніші спалахи нашого Сонця на його тлі здаються лише мерехтінням свічок.
Центр Галактики — це «дике» місце. За 26 тис. світлових років, у сузір’ї Стрільця, 4 млн сонячних мас чорної діри з гравітацією вирують у космосі, а зорі мчать навколо неї з шаленою швидкістю. Там надзвичайно тісно й бурхливо, і до недавнього часу проводити дослідження в окремих діапазонах світла було вкрай складно.
Саме тут на допомогу приходить телескоп Південного полюса. Працюючи на міліметрових хвилях, між інфрачервоними та радіохвилями в електромагнітному спектрі, він може проникати крізь пил, який затуляє нам вигляд на ядро Галактики. Сухе повітря Антарктиди та стабільна атмосфера роблять Південний полюс ідеальним місцем для такого роду спостережень.
Дивні зоряні спалахи
Дослідницька група під керівництвом науковців з Університету Іллінойсу в Урбана-Шампейн та Національного центру суперкомп’ютерних додатків спостерігала за центром Галактики впродовж кількох спостережних сезонів. Вони шукали тимчасові явища, такі як спалахи, які з’являються і зникають відносно швидко.
Науковці виявили зоряні спалахи — раптові різкі зростання яскравості, спричинені магнітним перез’єднанням у зоряних атмосферах. Коли заплутані лінії магнітного поля розриваються й знову з’єднуються, вони вивільняють колосальну кількість енергії у вигляді випромінювання. На нашому Сонці такі спалахи можуть порушувати роботу супутників і енергомереж на Землі, однак поблизу центра Галактики вони значно енергійніші.
Це відкриття є важливим з кількох причин. По-перше, воно демонструє, що спостереження в міліметровому діапазоні хвиль можуть фіксувати ці короткочасні події, відкриваючи нові можливості для вивчення зоряної активності в затуманених пилом регіонах. По-друге, воно дає уявлення про популяцію світил, що виживають в одному з найекстремальніших середовищ нашої Галактики.
Значення спалахів для астрономії
Зорі поблизу надмасивних чорних дір стикаються з інтенсивними приливними силами, суворими радіаційними умовами та частими близькими зустрічами з іншими світилами. Розуміння того, які зорі можуть вижити там і як вони поводяться, допомагає астрономам скласти уявлення про еволюцію галактичних центрів та екзотичну фізику, що діє в цих регіонах. Спалахи також слугують зондами магнітних полів та атмосферних умов світил, які ми ледь можемо спостерігати іншими засобами. Кожен спалах подібний до короткого спалаху маяка, що висвітлює властивості зір, які інакше залишалися б прихованими за галактичним пилом.
Майбутні спостереження за допомогою телескопа Південного полюса та інших установок можуть виявити, чи підкоряються ці спалахи певним закономірностям, наскільки вони поширені серед різних типів світил і що вони розповідають нам про магнітну активність в екстремальних гравітаційних середовищах. У міру того, як ми розробляємо кращі інструменти для моніторингу тимчасових подій на різних довжинах хвиль, центр нашої Галактики стає менш загадковим.
За матеріалами phys.org
