Учениці середньої школи при монастирі Святого Бернарда допомогли вченим знайти новий спосіб визначення біомаркерів у марсіанських зразках. У результаті проведеного експерименту виявилося, що зробити це за допомогою інфрачервоного спектрографа легше, ніж вважалося досі.
Життя на Марсі
Знайти життя на Марсі може бути значно простіше, ніж вважалося досі. Принаймні про це говорить нове дослідження. Цікаво, що серед колективу його авторів виявилися звичайні учениці школи для дівчаток при монастирі Святого Бернарда у Весткліфф-он-сі у Великій Британії.
Звичайно, працювали вони під керівництвом вчених з Університетського коледжу Лондона та тамтешнього музею природної історії. Однак вони зазначають важливість того, що навіть учні шкіл можуть долучатися до подібних досліджень.
Вважається, що якщо на Марсі колись було життя, то його сліди у вигляді певних органічних речовин, так званих біомаркерів, мають залишатися у гірських породах. Проте виявити їх дуже непросто. Адже низькі температури та тиск, а також висока радіація можуть легко їх зруйнувати.
Хорошим місцем для пошуку слідів життя на Марсі вважають місцеві поклади гіпсу. Цей мінерал утворюється без участі живих організмів. Усе, що для цього потрібно — рідка вода. Він дуже добре консервує органічні речовини, однак вивчення цього мінералу в земних умовах показало одну неприємну особливість: Його склад дає піки на спектрограмі, які приховують сліди біомаркерів.
Експерименти з повітряною кулею
Відправною точкою для нового дослідження стала ідея про те, що в марсіанських умовах спектрограма гіпсу може мати зовсім не такий вигляд, як на Землі, й визначити у мінералі сліди життя значно простіше. Перевіряти його вирішили на бактеріальних матах. Це — крихітні плівки з одноклітинних організмів, що існують практично в усіх водоймах Землі.
Бактеріальні мати були одними з найперших біомів на нашій планеті. Тож якщо мільярди років тому на Марсі було життя, то воно могло бути схожим на них. Крім того, ці крихітні шматочки органіки дуже добре витримують висушування та інші несприятливі умови. Отже, знайти принаймні їхні рештки не проблема навіть через сотні мільйонів років.
Далі дослідники виготовили зразки з різним вмістом бактеріальних матів та гіпсу. Для того, аби змоделювати марсіанські умови, їх вирішили підняти на велику висоту за допомогою повітряної кулі. В цьому дослідникам допомогла компанія Thales Alenia Space, яка з 2014 року запускає метеозонди.
Після того, як виготовлені зразки побували на межі космосу, їх дослідили за допомогою інфрачервоного спектрографа. Те саме зробили з контрольними матеріалами, які зберігалися на Землі. Результат повністю підтвердив початкове припущення.
У зразках, що залишилися на Землі, органіка справді була прихована піками гіпсових мінералів. А той гіпс, що літав на повітряній кулі, сильно висох, і вони виявилися значно меншими. Як наслідок, сліди бактеріальних матів у ньому було значно легше визначити. Інфрачервоні спектрографи дійсно можна відносно легко розмістити на марсоходах, що дає надію на те, що загадка марсіанського життя невдовзі буде розгадана.
За матеріалами phys.org
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
