Схожі на ДНК молекули можуть вижити у хмарах Венери

Хмари Венери здебільшого складаються із сірчаної кислоти. Однак, як нещодавно встановила міжнародна група дослідників, пептидна нуклеїнова кислота, що дуже схожа на ДНК, цілком може вижити навіть у таких умовах.

ДНК
ДНК. Джерело: www.nature.com

Пептидні кислоти у хмарах Венери

Міжнародний колектив науковців з університетів Європи та США нещодавно опублікував у журналі Science Advances дослідження, яке може суттєво підвищити шанс знайти життя на Венері. Протягом останнього століття наукові оцінки можливості існування життя на цій планеті неодноразово змінювались і залишалися предметом жвавих дискусій.

Уявлення про сусідню планету як про вологий і дружній до життя світ, які панували у першій половині XX століття, змінилися після перших місій, що досягли поверхні Венери. Вчені усвідомили, що вона являє собою справжнє пекло, позбавлене кисню, зате з неймовірно щільною та гарячою атмосферою і сірчаною кислотою, що падає з неба у вигляді води.

У таких умовах не можуть тривалий час працювати навіть найміцніші земні машини. А що вже казати про органічних істот? Тому на деякий час Венера перетворилася на найменш ймовірне місце для існування життя у Сонячній системі.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Життя на хмарах

Проте в останні роки тенденція знову почала змінюватися. На Венері знайшли аміак та фосфін, які часто є продуктом життєдіяльності мікроорганізмів на Землі, й це наштовхнуло вчених на думку, що все ж треба пошукати, де на сусідній планеті може існувати життя.

Звичайно, що поверхня не розглядається. Однак у верхньому шарі хмар тиск і температура цілком земні, тож науковці вже висловлювали ідеї, що можна пошукати життя там. Щоправда, самі хмари все ж складаються з крапельок тієї самої сірчаної кислоти з додаванням хлору та заліза.

Усе це робить існування життя на Венері сумнівним. Проте низка досліджень вже підтверджує, що воно там можливе. І нова праця — черговий аргумент на користь цієї думки. У ній вчені відтворили в лабораторних умовах венеріанські хмари й помістили туди пептидні нуклеїнові кислоти.

За своєю структурою ці речовини є близькими родичами ДНК. Вони також являють собою довгі ланцюжки, що складаються з тих самих нуклеотидів, що й носії генетичної інформації. І дослідження показали, що вони лишаються стабільними навіть в умовах венеріанських хмар.

Щоправда, температуру вищу за 50°С вони все одно не витримують. Це означає, що дослідники продовжують свої пошуки. Але життя на Венері все ж стало набагато реальнішим.

За матеріалами phys.org

Новини інших медіа
Сяючі кулі та свідчення очевидців: Пентагон розкрив нові таємниці НЛО
Рідкісний метеорит містить докази катастрофи на Місяці
Тиск на працівників вартував NASA збитків на 4,6 млн доларів
SpaceX поглинає стартап Cursor за рекордну суму
Темні галактики можуть існувати в околицях Чумацького Шляху
Чорні діри породжують радіоспалахи після розривання зір на частини
До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд вперше за 400 років
Чи ховаються іншопланетні зонди у нас під боком? Нове дослідження свідчить, що ми майже не шукали їх
На океанському дні знайшли сліди плутонієвого дощу від стародавньої кілонової
Як Жуль Верн передбачив місію Artemis II за 160 років до її старту