Центри обробки даних, що є життєво необхідним фундаментом для роботи штучного інтелекту (ШІ), щороку нарощують свої апетити. За прогнозами фахівців, до 2030 року вони споживатимуть колосальні 945 ТВт*год електроенергії щорічно. Для порівняння: це у понад 7 разів перевищує сьогоднішні річні енергопотреби всієї України.
Однак енергетика — це лише верхівка айсберга. Кожен оброблений запит залишає не лише вуглецевий, а й водяний слід через охолодження серверів, а також земельний слід від зведення інфраструктури та підтримки ланцюгів постачання.
Вода та земля
Нове дослідження Університету ООН (UNU) підсвічує критичну проблему: вплив ШІ на довкілля вимірюється некоректно. Зазвичай науковці фокусуються лише на викидах парникових газів, ігноруючи виснаження інших ресурсів. За підрахунками експертів, до кінця десятиліття ШІ потребуватиме стільки ж води, скільки необхідно для забезпечення базових побутових потреб 1,3 млрд людей.
Щодо земельних площ, то інфраструктура розростеться до понад 14 500 км² — це вдвічі більше за розміри мегаполіса Джакарти. Автори звіту попереджають: навіть перехід на «зелену» енергетику задля зменшення викидів може мати зворотний ефект, адже деякі відновлювані джерела вимагають ще більше територій та водних ресурсів.
Головний ворог довкілля
У суспільстві існує міф, що найбільше ресурсів витрачається на етапі навчання нових ШІ-моделей. Проте статистика свідчить: від 80 % до 90 % енергії спалюється саме під час щоденного використання сервісів. Лише одна популярна платформа обробляє близько 2,5 млрд запитів на добу, поглинаючи сотні ГВт*год за рік.
Масштаб витрат напряму залежить від складності завдання. Класифікація тексту вважається найбільш «економною», але щойно мова заходить про генерацію одного зображення — енерговитрати зростають у тисячу разів. Створення відео потребує ще більш колосальних потужностей. Навіть оптимізація алгоритмів не рятує ситуацію: здешевлення процесу лише стимулює людей частіше користуватися нейромережами, створюючи так званий «ефект відскоку».
Екологічна нерівність та гори відходів
Плодами розвитку ШІ користується весь світ, але екологічні наслідки мають чітку географію. У багатьох країнах нові дата-центри створюють критичне навантаження на місцеві енергомережі та провокують нестачу води навіть під час посух.
Насувається ще одна криза — лавина електронного сміття. До 2030 року ШІ-індустрія генеруватиме близько 2,5 млн тонн відпрацьованого обладнання щорічно. Цей токсичний тягар переважно впаде на країни з низьким рівнем доходу, де немає заводів для безпечного перероблення електроніки. Видобуток рідкісних мінералів для нових процесорів також руйнує екосистеми та посилює соціальну нерівність у регіонах розробки.
Цифрова прірва між країнами
Технологічний бум поглиблює світову нерівність. Згідно зі звітом, понад 90 % спеціалізованих обчислювальних потужностей ШІ монополізований лише двома країнами — США та Китаєм. Натомість понад 150 держав світу не мають власної профільної інфраструктури. Це порушує базові принципи екологічної справедливості: багато націй змушені терпіти шкоду для природи, але не отримують економічних дивідендів від розвитку ШІ.
На шляху до екологічного балансу
Дослідники UNU наголошують, що їхня мета — не зупинити прогрес, а зробити його безпечним. Науковці закликають до негайного формування «екосистеми відповідального ШІ», яка базуватиметься на прозорості, справедливості та сталому використанні ресурсів.
Урядам рекомендують зробити планування дата-центрів частиною загальної стратегії управління водою та землею. Розробники мають створювати ефективніше та легше програмне забезпечення. Звичайні користувачі теж здатні допомогти — обираючи інструменти, що менше шкодять довкіллю. Майбутнє цифрової ери залежатиме не лише від геніальності алгоритмів, а й від свідомих рішень, які ухвалюються вже сьогодні. Бо від нас вже зараз залежить, в якому стані ми передамо Землю своїм нащадкам.
Раніше ми повідомляли про те, як штучний інтелект навчився вимірювати розширення Всесвіту.
За матеріалами un.org
