Зазвичай, коли вчені шукають ознаки життя у спектральних лініях далекої планети, то вони звертають увагу на вуглекислий газ, кисень та воду. Проте виявляється, навіть сірка може бути ознакою того, що на небесному тілі присутні живі істоти.
Обмеженість методів пошуку біомаркерів
Астрономи визначили сірку як потенційно вирішальний індикатор у звуженні пошуку життя на інших планетах. Хоча сірка сама по собі не обов’язково вказує на придатність для життя, значні концентрації діоксиду сірки в атмосфері планети можуть свідчити про те, що планета, швидше за все, є непридатною для життя, що дозволяє дослідникам виключити її з подальшого розгляду.
Відкриття позаземного життя залишається однією з найважливіших цілей сучасної астрономії. Однак це дуже складне завдання. Космічний телескоп James Webb навряд чи зможе виявити біосигнатури — атмосферні гази, що виробляються живими організмами на сусідніх планетах. Аналогічно, майбутня обсерваторія Habitable Worlds зможе оцінити лише обмежену кількість потенційно придатних для життя екзопланет.
Однією з головних перешкод, з якими стикаються астрономи, є зазвичай слабкий характер спектрів біосигнатур. Щоб розв’язати цю проблему, вони зосереджуються на потенційній здатності планет підтримувати життя, зокрема, через наявність водяної пари в їхніх атмосферах. Планета зі значним вмістом водяної пари може бути більш придатною для життя.
Однак виявлення лише води створює певні труднощі. Наприклад, розрізнити Землю і Венеру, спираючись лише на атмосферні спектри, важко через їхню схожість, якщо шукати лише водяну пару.
Діоксид сірки як індикаторний газ
Нещодавно в дослідженні, опублікованому в журналі Science Advances, команда астрономів виявила ще один потенційно корисний індикаторний газ для розрізнення непридатних для життя та, можливо, придатних для життя світів: діоксид сірки. Теплі, вологі планети, такі як Земля, містять мінімальний вміст діоксиду сірки, оскільки він вимивається з атмосфери дощами. І навпаки, на Венері також мало діоксиду сірки, оскільки ультрафіолетове випромінювання Сонця перетворює його на сірководень у верхніх шарах атмосфери, що витісняє його донизу.
Планети, що обертаються навколо червоних карликових зір, мають інший сценарій. Ці зорі випромінюють мінімальне ультрафіолетове випромінювання, що дозволяє діоксиду сірки зберігатися у верхніх шарах атмосфери сухих, непридатних для життя планет. Червоні карлики становлять особливий інтерес, оскільки вони є найпоширенішим типом світил у Галактиці, а багато сусідніх систем, таких як Проксима Центавра і TRAPPIST-1, містять планети навколо червоних карликів, що робить їх першочерговими цілями для майбутніх пошуків життя.
Новий підхід для визначення придатних для життя планет
Цей новий підхід з використанням діоксиду сірки не визначає планети, які можуть бути придатними для життя, але допомагає виключити ті, які, швидше за все, не є такими. Якщо в атмосфері кам’янистої планети, що обертається навколо червоного карлика, виявлена значна кількість діоксиду сірки, це свідчить про сухий, спекотний світ із густою атмосферою і малою кількістю води, подібний до Венери.
Такі планети можуть бути депріоритетом у пошуках життя. І навпаки, відсутність значного вмісту діоксиду сірки може свідчити про те, що планета варта подальших спостережень на предмет наявності водяної пари та потенційного життя.
Пошуки життя на інших планетах вимагатимуть великих дослідницьких зусиль і непохитної рішучості. Будь-який метод, включно з аналізом рівня діоксиду сірки для впорядкування списків кандидатів, є надзвичайно цінним у цій справі.
За матеріалами phys.org
